Операторів БПЛА навчатимуть в ПТЗУ. Який ефект?

На початку березня цього року міністр цифрової трансформації Михайло Федоров повідомив, що у семи закладах профтеху з’явиться нова навчальна програма — Оператор цивільних дронів.

Місяцем раніше Національна агенція кваліфікацій зареєструвала новий професійний стандарт на групу професій з управління БПЛА, розроблений і поданий ГО «Асоціація операторів безпілотних апаратів». Поки що учнів, які оберуть таку професію, навчатимуть за кошти ЄС, але у подальшому на підготовки все більшої кількості учнів (якщо пілот не провалиться) виділятимуться кошти з державного бюджету. Чи варто взагалі втягувати профтех у цю історію, з огляду на те, що на сьогодні в Україні близько двох десятків Центрів підготовки операторів дронів?

Напевне відповісти на це запитання можна буде тоді, коли пілотні ЗПТО випустять першу когорту підготованих операторів і ті покажуть себе в ділі. Але пробувати у будь-якому разі необхідно. Причин, щонайменше, дві.

1. Усі згадані школи зосереджені на підготовці пілотів для бойових і розвідувальних «пташок». Навчання триває максимум сорок годин — п’ять днів по вісім годин. Далі — практика в реальних ситуаціях. Тепер — переважно на фронті. Втім, ціна помилки недосвідченого оператора дрона тут дуже висока. Добре, якщо «студенти» вже мають попередній досвід управління БПЛА, але таких відносно небагато. Зрештою навичка пілотування дрона має стати «базою» і носіїв таких навичок має стати значно більше.

Поки що учнів навчатимуть за кошти ЄС

2. Програми у більшості шкіл БПЛА практично ідентичні. Половину студентського дня тривають лекції. Вони мають цивільну частину (технічні параметри безпілотників, обслуговування техніки, картографія тощо) і військову (тактика польотів в умовах РЕБ, маскування, демаскуючі фактори ворога). Скажімо, лекції курсантів школи «Крук» проходять на комп’ютерах, які обладнані симуляторами польоту. Навчають переважно практики з «польовим» досвідом. З одного боку це — перевага. З іншого — слабка сторона. Над методологією і узагальненням досвіду мало хто заморочується. Банально, але просто не до цього. Тож це радше слабка сторона. Затверджений профстандарт вимагає від провайдерів здійснювати технічне та методологічне супроводження навчального і оцінювального процесу, розбиратися у таксономії Блума, володіти сучасними методами та технологіями викладання, знанням основ психології, педагогіки та андрагогіки, методів і способи ефективної комунікації. Чи є це зайвими заморочками? Якщо хочемо грати в довгу, то так. Пілоти мають краще знатися на авіоніці, впливах різноманітних погодних умов, розумітися, як працює РЕБ і які є способи протидії.

У розпорядженні ЗПТО є майстерні і навіть сучасні навчально-практичні центри, обов’язкове підвищення кваліфікації. Так, звісно є багато скепсису щодо якості просторів, кваліфікації вмотивованості викладачів. Та від них і не потрібно очікувати rocket science, а саме «бази».

Ну і на профтехосвіті теж не потрібно зупинятися. Необхідно відкривати спецкурси і програми в політехніках, Потрібні академічні дослідження із накопиченням і систематизацією даних. І тут вже очікуємо лідерства від Київського авіаційного університету, створеного на базі НАУ. Але для того, щоб безпілотні авіація спиралася на крило і стала такою ж буденністю як автівки, як залізниця, потрібно тисячі робочих рук. Отже і профтех тепер теж — у грі.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV