У 2014 році аксьоновці у своїх звітах "намалювали" 4 млн туристів, і відтоді ця цифра у них щорічно зростала, до 2018 року перетворившись на 6 млн з хвостиком. За їх даними, 90% туристів – громадяни Росії, 8% – українці і навіть іноземці, яких 2%. Стає цікаво, чи зможуть зупинитися окупанти, набравши такий розгін, чи не посоромляться намалювати і 10-20 мільйонів туристів?

Реальні цифри і прогнози

Зрозуміло, у нас немає ні найменших підстав брати до уваги дані окупантів. Не вірять в небувалі турпотоки й самі кримчани, – дрібні підприємці, турбізнес – для яких російський "кримнаш" перетворився на безпросвітну кризу, а нерідко й банкрутство.

Звичайно, ми стежимо за ситуацією в Криму, але вивчаємо тільки ті джерела, які можуть дати нам більш-менш достовірну інформацію. Висновки про туристичний потік до Криму ми робимо, ґрунтуючись на реальних цифрах і керуючись логікою. Наприклад, порахувавши кількість поромів і їх пропускну спроможність, число рейсів і соціологічні дані, ми щорічно робили висновки про кількість туристів, які прибули до Криму по воді. Схожий аналіз проводився і по авіасполученню. Статистику за кількістю в'їздів до Криму з боку материкової України дає Держприкордонслужба України (українці на півострів їдуть в основному не заради туризму, а для того, щоб відвідати родичів або у інших особистих справах).

Чи потрібно говорити, що реальні цифри в рази нижчі за російські фантастичні дані?

До анексії Крим приймав понад 6 млн туристів, при цьому завжди (і навіть за часів СРСР) 70-80% турпотоку становили українці. Росіян же в 2013 році було близько 1,2 млн.

Складно припустити, що ж таке трапилося для російських туристів, щоб попит на відпочинок в Криму виріс. Візи скасували? Так їх і не було. Стало дешеве? Ні, відпочинок став дорожче. Якість стала кращою? Ні, навпаки – продукти харчування, наприклад, стали помітно гірше. Дешевше добиратися? Логістика краща? Ні, адже найтрадиційний спосіб транспорту в Росії поїзд вже п'ятий рік не доступний для поїздок на півострів. Стало безпечно? Ні. Тепер ще й бронетехніка РФ регулярно на увазі, що саме по собі для відпочинку не дуже приємно. Та й хіба раніше там було небезпечно для росіян? Немає ніяких аргументів виправдовують зростання потоку з Росії до Криму.

Так, саме в 2018 році кількість туристів дійсно збільшилась у порівнянні. З 2017. З 1,2 млн до 1,4 млн. Пропагандистська кампанія, яку розгорнули окупанти навколо теми відкриття моста, спрацювала. Туристичний потік автомобільним транспортом збільшився майже в 1,5 разу. Якщо раніше туристів, які добиралися до Криму на автомобілях, було близько 400 тисяч, то в цьому році турпотік зріс майже до 600 тисяч за рахунок тих людей, які з цікавості поїхали подивитися на "той самий міст". Так в Радянському Союзі їздили на Байкало-Амурську магістраль не за необхідності, а побачити розкручений бренд. Але в наступному році такої тенденції не варто очікувати. Міст відкриває можливість приїхати до Криму, але він не може повернути низькі ціни, які в колишні часи манили росіян; зробити сервіс краще.

До анексії Крим приймав понад 6 млн туристів, при цьому завжди 70-80% турпотоку становили українці

Щорічне зниження інтересу росіян до Криму наочно демонструє той факт, що російські авіакомпанії послідовно скорочують плани за рейсами в анексований Крим. Так, буквально на початку літнього туристичного сезону авіакомпанії скоротили план по рейсам до Криму на 22,2%. В цьому немає нічого дивного, адже в сезон найдешевший квиток з Москви туди-назад коштує близько 12,5 тис. рублів (понад 5 тис. гривень). За ці ж гроші можна полетіти в Європу, не кажучи вже про курорти Краснодарського краю.

Так само безглуздо виглядають дані окупантів за кількістю українських туристів (1 мільйон). Державна прикордонна служба України повідомляє, що громадяни України перетнули адміністративний кордон у напрямку півострова 690 тисяч разів. При цьому більшість українців в'їжджали в Крим по 2-3 і більше разів. Навіть за найоптимістичнішими підрахунками (якщо припустити, що половина – туристи) більше 150 тисяч не набереться. Прикордонники відзначають стійку тенденцію до зменшення пасажиро-транспортного потоку і відвідування громадянами окупованого півострова.

На іноземного туриста Криму не доводиться розраховувати зовсім – півострів на весь час окупації для іноземних громадян залишиться незаконно анексованою територією, а значить – закритим для відвідування.

Необхідно також відзначити, що левову частку туристичного потоку до Криму в роки анексії становили бюджетники. Літаки "забивали" працівниками підприємств, яких в санаторії Криму відправляли за рознарядкою. Неплатоспроможних туристів, звичайно, не можна вважати особливо цінним надбанням, але вони, принаймні, наповнювали санаторії. Але сьогодні доводиться констатувати, що епоха Криму як загальнодоступної здравниці завершується. Російська влада не планує витрачати значних сум на оздоровлення громадян в Криму: окупант розпродає українські санаторії.

В чиї руки йдуть кримські санаторії

Після незаконної "націоналізації" 117 санаторіїв, пансіонатів і баз відпочинку перейшли у відання спеціально створене окупаційною владою ГУП "Сонячна Таврика". Зараз на балансі ГУП всього 11 санаторіїв – все інше було розпродано, при цьому інформацію можна знайти далеко не про всіх власників.
У минулому році стало відомо про продаж 11 державних санаторіїв у Ялті, Сімеїзі, Алупці, Гаспрі та Євпаторії. Зокрема, влада регіону збирається продати санаторії "Прибій", "Сонячний", "Піонер", "Юність", Ай-Тодор, "Алупка", "Батьківщина", "Республіканський протитуберкульозний санаторій ім. Семашка", "Передгірний", "Протитуберкульозний санаторій ім. Чехова","Протитуберкульозний санаторій "Червоний маяк". При тому розпродають їх за копійки, точніше, в найкращих традиціях корупційної історії РФ – загальна сума, яку офіційно збираються виручити від продажу санаторіїв – близько 2 – 2,5 млрд рублів ($35 млн).

"Ідуть з молотка" й інші, ще більш відомі санаторії – "Дюльбер", "Місхор", "Лівадія", "Ай-Петрі".
Однак деякі нові "власники" вже відомі. І, звичайно, переважно це або невідомі компанії, створені після 2014 року, або навпаки – люди, чиї імена дуже добре відомі, правда, далеко не з найкращого боку.

Безцінне надбання Криму і України переходить у власність не тих людей, які будуть дбати про збереження цих пам'яток історії та архітектури.

Останній аукціон обурив не тільки українців – щодо продажу санаторію "Лівадія" обурюються і російські ЗМІ, які, як відомо, до критики не привчені. Санаторій "Лівадія" вважається одним з флагманів радянської кардіології, частина його приміщень розташована в будівлях Лівадійського палацу. "Лівадію" купив відомий російський олігарх Костянтин Малофєєв всього за 509 мільйонів рублів ($7,6 млн). Малофєєв "прославився", ставши головним спонсором збройного вторгнення РФ на сході України. Начальник служби безпеки однієї з його фірм Олександр Бородай став "прем'єром" так званої "ДНР", а PR-консультант Ігор Гіркін-Стрельцов став одним з ватажків сепаратистів.
Тепер Малофєєв може розпоряджатися "Лівадією" як йому заманеться (лише з невеликими обмеженнями).

У липні цього року було продано три санаторії: "Місхор" за 380,2 млн руб, "Ай-Петрі" – за 416,4 млн рублів, "Дюльбер" – за 702,7 млн рублів. Покупцем стала приватна фірма ТОВ "Керуюча компанія інфраструктурних проектів", засновником якої є якийсь відставний генерал-полковник Володимир Зарицький. Він також отримав 30 гектарів санаторію "Перлина" поруч з "Ластівчиним гніздом". Там заплановано будівництво вілледжу. Правда, сам Зарицький, вочевидь, ніякого відношення до санаторіїв мати не буде. На ділі українські туроб'єкти опиняться в руках братів Ротенбергів (друзів Путіна і "будівельників моста"). Про це свідчать дані журналістських розслідувань.
Можна довго перераховувати імена суб'єктів, що прибрали до рук українське надбання і, повірте, приємних сюрпризів не буде.

Зрозуміло, всі ці "придбання" ще відгукнуться їх новим власникам. До слова, санаторії "Ай-Петрі", "Дюльбер" і "Місхор" вже потрапили в санкційні списки США. Разом з їх номінальним власником. Продаж кримських санаторіїв може (і буде) бути оскаржено як в Європейському суді з прав людини, так і в міжнародному арбітражі.

Підсумки року для кримського бізнесу

Економічна деградація Криму, яка почалася разом з окупацією, не стала сюрпризом. Нагадаю, на момент окупації на всій території Криму функціонувало 54 тис. приватних підприємств-юридичних осіб та 135 тис. приватних підприємств-фізосіб. У 2018 році залишилося тільки 20 тисяч приватних підприємств-юридичних осіб та 36 тисяч приватних підприємців-фізосіб.

Економічні труднощі змушують все більше кримчан залишати півострів. Так, якщо до анексії в Криму було 921,8 тис. економічно активного населення, то за підсумками 2017 року таких було вже 895,1 тис.
Однак в 2018 році, після відкриття моста, в східному регіоні півострова спостерігається певне пожвавлення. Помітно зросли ціни на нерухомість, фіксуються навіть факти інвестицій у будівництво, проте ні іноземні, ні навіть російські підприємці з Кримом як і раніше не хочуть мати ніяких справ – собі дорожче. Інвесторами стають самі кримчани.

Прямим підтвердженням цього є той факт, що в 2018 році майже 90% інвестицій в Крим склали кошти російського бюджету. Взагалі за чотири роки частка приватних капіталовкладень в Криму знизилася з 61,4% до 37,3% в загальному обсязі інвестицій. Частка іноземного капіталу з 2014 р. в структурі інвестицій впала в шість разів, а число підприємств спільної власності скоротилося в два рази.

В інших регіонах півострова справи йдуть ще гірше, а ситуацію в західному Криму можна назвати катастрофічною для бізнесу. Справа в тому, що курорти на заході півострова наповнюються виключно за рахунок бюджетників і пільговиків, які приїжджають сюди з порожніми кишенями і часто взагалі не вибираються за межі території оздоровчих закладів. Власники міні-готелів, розважальних об'єктів, кафе і ресторанів в Новоозерному, Прибережному, Міжводному та інших курортних селищах підтверджують, що після сезону цього року виявилися фактично на межі банкрутства. І, на жаль, немає ніяких передумов для поліпшення економічної ситуації в цих регіонах.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени