Мене вчергове здивувало те, як пафосно російські журналісти повідомляли про цей візит із Пхеньяна. Було відчуття, що ми повернулися в Радянський Союз, навіть не 1980-ті, а десь так у 1970-ті роки, коли весь цей маразм продавався. І що цікаво, люди це сприймають в Росії. Тим більше, що зараз же ідея Путіна полягає в тому, щоб росіяни, яким закрили виїзд в Європу, поїхали до Кім Чен Ина і повчилися, як треба нормально жити.

Відносно укладеної угоди в мене таке відчуття, що Путін робить все, що в кінцевому рахунку приносить йому шкоду. Ось уклав він цю угоду з Північною Кореєю про взаємну військову допомогу. Якщо відкинути цю словесну полову, то залишається ключовим момент про військово-технічне співробітництво. І про те, що в разі нападу на одну з країн інша прийде на допомогу. Ви знаєте, я б на місці Кім Чен Ина просто подзвонив до Єревану і запитав — а як у вас відбувається, коли на вас нападають? Що відбувається в такій ситуації, коли навіть в одному оборонному так званому союзі?