Нова сакральна перемога для Путіна

5 травня 2017, 09:02
52859
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Передбачувана зона конфлікту має бути в межах досяжності Росії і за межами уваги завантаженого і недоукомплектованого штату адміністрації Трампа

Незважаючи на ескалацію ситуації в Північно-Східній Азії, європейські інтриги, як і раніше, є пріоритетним напрямом для російської дипломатії. Найбільшою подією у цьому контексті стала зустріч президента РФ Володимира Путіна з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, що відбулася 2 травня в Сочі. У Берліні значення цього візиту применшували, розглядаючи як частину підготовки до саміту G20 в Гамбурзі; у Москві ж сприйняли як важливий крок у активізації співпраці Кремля з Європою на найвищому рівні. У квітні Путін вже зустрічався з президентом Італії Серджіо Маттареллою в Москві, в березні він провів переговори з міністром закордонних справ Німеччини Зігмар Габріель, в лютому відправився в Будапешт на зустріч з угорським прем'єр-міністром Віктором Орбаном. Разом з тим він не зустрічався з Верховним представником Європейського союзу з закордонних справ і політики безпеки Федерікою Могеріні, коли вона прибула до Москви 24 квітня.

Її приймав міністр закордонних справ Сергій Лавров, який висловлювався за подолання штучних перепон, що стояли на шляху партнерських відносин Росії і ЄС. Могеріні парирувала тим, що було б абсурдно говорити про партнерство в ситуації взаємних санкцій. Кремль прагне представити спільну позицію ЄС щодо протидії російській агресії в Україні як продукт «агресивної антиросійської меншини» всередині Європи, але головний дипломат ЄС відмовилася приєднатися до цих домислів. Санкції продовжать ще на шість місяців; для нормалізації відносин Росії потрібно повернутися до правил і норм прийнятної міжнародної поведінки. Замість цього Москва намагається знайти будь-яку слабку ланку європейської єдності та обурюється через Чорногорію. Остання балканська країна тривалий час вважалася активним учасником цієї політики сіяння розбіжностей, але тепер завершила роботу щодо приєднання до організації Північноатлантичного договору (НАТО).

Основна увага європейських маневрів Росії, безумовно, була зосереджена на президентських виборах у Франції, і підсумки першого туру, здається, стали справжнім розчаруванням для Кремля. Путін зробив ставку на Марін Ле Пен і вітав її в Кремлі в кінці березня. Більше того, Москва розгорнула на її підтримку всі пропагандистські прийоми, які за фактом заподіяли їй більше шкоди, ніж користі. Відмінний результат проєвропейського кандидата Еммануеля Макрона, який є фаворитом другого туру президентських виборів, повинен розглядатися як серйозний відкат від європейського правого популізму, в який Москва вклала такий значний політичний капітал.

Москва намагається знайти будь-яку слабку ланку європейської єдності

Один з традиційних інструментів тиску, яким Москві зараз все складніше управляти – експорт газу в Європу. Стабільно низькі ціни на нафту і газ зробили російське блакитне паливо привабливим для європейських споживачів; фактично Газпром зумів збільшити обсяги експорту в Європу і наростити частку на ринку ЄС у 2016 році. Втім, російська компанія повинна докласти всіх зусиль, щоб проявити себе як надійного постачальника і стерти численні минулі плями на своїй діловій репутації. Російському газовому гігантові потрібно також ретельно управляти постійними конфліктами з Україною; зараз краще нічого не робити, тихенько нагадуючи про накопичений (на думку компанії) борг в $37 млрд.

Поки Газпром з тривогою стежить за темпами поставок скрапленого природного газу (СПГ) з США на європейський ринок, Путін уважно стежить за розвитком ділових відносин між президентом США Дональдом Трампом і європейськими лідерами. Його власна зустріч з Трампом була попередньо запланована на полях саміту G20 в Гамбурзі, але тепер він сподівається на дату наприкінці травня. Втім, сьогодні накопичилося стільки дошкульних доказів втручання Росії у вибори в США, що очікувати якогось прориву і відновлення дружніх стосунків не доводиться. Путіна, можливо, навіть більше цікавлять труднощі Меркель у розвитку взаєморозуміння з Трампом, в яких він, імовірно, намагається розгледіти ознаки руйнування лідерства США. Кремлівська пропаганда в рази підсилює всі напруження в трансатлантичних відносинах; росіяни вперше негативніше ставляться до ЄС, ніж до США.

Американський ракетний удар по сирійській авіабазі Шайрат на мить приголомшив РФ та ізолював її через підтримку режиму Башара Асада. Але Вашингтон так і не вжив ніяких подальших заходів, тож російсько-сирійський наступ на повстанців у провінції Ідліб відновився. Тим часом зростаюче роздратування Туреччини американською підтримкою курдських сил (YPG), а також скептичне ставлення ЄС до конституційного референдуму від 16 квітня, дає Росії певні козирі. Москва може побачити в Лівії ще одне вікно можливостей, і Могеріні намагалася відрадити Лаврова від спекуляцій на цьому конфлікті. Але нездатність ЄС управляти цією північноафриканською кризою надто очевидна для російських порушників спокою.

Фіаско Кремля, який не може налагодити ефективний зв'язок з новою адміністрацією США і очевидна нездатність Росії претендувати на ключову роль у вирішенні північнокорейської кризи, знову переконали Москву в тому, що Європа залишається єдиним найважливішим напрямом її зовнішньої політики. Тліюча війна на сході України є логічним центром уваги і зусиль Росії в цьому регіоні. Але перш ніж робити ще один активний крок у цій зоні конфлікту, Кремлю потрібно бути впевненим, що європейці стурбовані іншими питаннями і занадто роз'єднані, щоб зробити послідовну відповідь. Макрон – невідома величина, і у Москви є підстави вважати, що його позиція у цьому питанні буде поверхневою і аморфною. Меркель, безумовно, серйозний авторитет, але Лівія показала слабкість німецького керівництва. Крім того, у багатьох країнах-членах ЄС зростає втома від українського питання. І оскільки внутрішнє невдоволення вже стає приводом для занепокоєння, Путін може вирішити записати на свій рахунок ще одну «перемогу». Передбачувана зона конфлікту повинна бути в межах досяжності Росії і за межами уваги завантаженого і недоукомплектованного штату адміністрації Трампа.


Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікування повної версії тексту заборонене

Оригінал

Більшепоглядів тут

Журнал НВ (№9)

Справа, котра топить президента

Напередодні президентських виборів Петро Порошенко опинився в епіцентрі потужного скандалу в оборонному секторі, який може коштувати йому другого терміну

Читати журнал українською

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Геополітика

Сьогодні, 14:53

thumb img
Мільярди доларів. Як експерти оцінили збитки України та РФ через незаконну анексію Криму
Події

Сьогодні, 16:35

thumb img
Мігранти та діаспора. Як в Україні регулюється набуття подвійного громадянства
Геополітика

Вчора, 20:43

thumb img
Мінус 10% ВВП. У Bloomberg підрахували ціну п'яти років окупації Криму для Росії