У відомій сцені з фільму «Випускник» 1967 року друг Бенджаміна Бреддока, героя Дастіна Гоффмана, відводить того у бік та шепотом, наче змовник, говорить: «Пластик. За пластиком велике майбутнє». Сьогодні це здається дивним, та у ті часи пластик і справді був чимсь новим та чаруючим.

Якби цей фільм знімали в інший час, юному Бреддоку порадили б зовсім інше. Можливо, піти працювати на залізницю чи в сектор електроніки, або просто сказали: «Їдь на Захід, хлопче!». Завжди є речі, які здаються новими та дивовижними для одних поколінь, та пустими і банальними – для майбутніх.

Сьогодні цифрові технології в моді, тому що десятки років роботи довели їх надзвичайну користь. Тим не менш, якщо придивитися, можна розгледіти контури неминучого приземлення. Нам слід почати готуватись до нової епохи інновацій, де на перший план виходять геноміка, матеріалознавство та робототехніка.

Суть технологічної циклічності

Огляд ранніх технологій допоможе збагнути, що відбувається. Наприклад, розвивати потенціал електроенергії почали в першій половині 1830-х, коли Майкл Фарадей винайшов електричну динамо-машину та мотор. Тим не менш, це трапилось за 50 років до того, як Едісон відкрив свою першу електростанцію, і тільки 40 років потому, в 1920-х, електрика почала помітно впливати на продуктивність.

Можливості нової ери інновацій справді вражають

Кожна технологія розвивається за схожою схемою: відкриття, розробка, трансформація. У випадку з електрикою, Фарадей виявив нові принципи, та ніхто не знав, як їх доцільно використовувати. Лише Едісон, Вестінгхаус і Тесла зрозуміли технологію та перетворили її на речі, які тепер купують люди.

Та процес трансформації вимагає більше, ніж просто розуміння технології. Спочатку люди мають змінити свої звички, і вже тоді вторинні інновації ввійдуть в обіг. Приміром, перш ніж електрика почала здійснювати серйозний вплив на економіку, фабрики мали переосмислити та перебудувати свої процеси. Ну а потім вже побутова техніка, радіокомунікації та інші речі змінили наше життя, хоча це і зайняло ще кілька десятків років.

Сьогодні цифрові технології вже трансформувались. У 1960-х тим, хто бачив ті величезні електронні обчислювальні машини, було б складно пояснити, що одного дня подібні апарати замінять книжки та газети, даватимуть нам рекомендації, де поїсти, як туди добратися та навіть будуть з нами розмовляти. Тим не менш, сьогодні все це стало буденним.

Сутінки цифрової ери

Існує кілька причин вірити в те, що цифрова ера доживає своє. По-перше, самі технології. Прогрес підживлювала наша здатність накладати все більше і більше транзисторів на кремнієву пластину – явище, яке ми знаємо як закон Мура. Це допомагало нам стрімкими темпами впроваджувати технології рік за роком.

Та зараз закону Мура кінець, і рухатись вперед стало не так легко. Сьогодні компанії типу Microsoft та Google лише розробляють нові функції для забезпечення роботи своїх алгоритмів, тому що чекати на їх зміну більше не доводиться. Щоб покращити якість, слід все більше підлаштовувати технологію під окреме завдання.

По-друге, список технічних навичок, необхідних для створення цифрових технологій, різко зменшився, що пов’язано зі зростанням популярності так званих безкодових програм. Це як з автомеханіками та електриками – навички роботи з цифровими технологіями стають звичними. З демократизацією приходить комерціалізація.

Зрештою, цифрові програми стають все більше усталеними. Купіть новий планшет чи мобільний телефон і ви побачите, що вони робитимуть приблизно ті ж речі, що і девайси п’ятирічної давності. Нові технології на кшталт персональних помічників Amazon Alexa чи Google Home додали зручності голосовим інтерфейсам, тільки і всього.

Атомами рухають біти

І в той час як шанси текстових процесорів та додатків для смартфонів здивувати обмежені, існує неабияка можливість застосувати цифрові технології в таких сферах, як геноміка, матеріалознавство, що у свою чергу дало б неабиякий поштовх до розвитку таких традиційних галузей як виробництво, енергетика та медицина. Тобто наразі викликом стає навчитися застосовувати біти до атомів.

Щоб зрозуміти, як це працює, погляньмо на Атлас генома раку. Представлений у 2005 році, його місією було просто впорядкувати геноми пухлин та розмістити це в інтернеті. Наразі каталог налічує понад 10 тисяч геномів, що зустрічаються у понад 30-ти видах раку – все це спричинило лавину інновацій у цій сфері науки. А заразом надихнуло на створення аналогічної програми для матеріалів, що отримала назву Materials Genome Initiative.

Ці зусилля вже значно впливають на здатність продукувати інновації. Погляньте на спроби вдосконалити хімічний склад акумуляторів, зациклені на економії чистої енергії. Виникає необхідність у нових матеріалах, які ще не існують. Зазвичай це б означало протестувати сотні тисяч молекул, але дослідники змогли застосувати високоефективні суперкомп’ютери для моделювання на матеріалах геномів, і це значно скоротило об’єм роботи.

Протягом наступного десятиліття технології все частіше будуть включати в себе вивчення автоматизованих алгоритмів, а також нові структури обчислення на кшталт квантових, або нейроморфні мікросхеми – вони функціонуватимуть зовсім інакше, ніж цифрові комп’ютери.

Адаптуючись до нової ери інновацій

Можливості нової ери інновацій справді вражають. Цифрова революція, попри всі свої чари, мала вочевидь обмежений вплив на економіку в порівнянні з попередніми технологіями – електрикою чи двигуном внутрішнього згоряння. Навіть зараз інформаційні технології складають лише 6% ВВП розвинутих країн.

У порівнянні з виробництвом, системою охорони здоров’я та енергетикою, які складають відповідно 17%, 10% та 8% глобального ВВП, можна побачити, скільки можливостей цифрового світу залишається невикористаними. Щоб виправити це, нам необхідно переосмислити суть інновацій XXI століття.

У сфері технологій ключовим є швидкість та гнучкість. Технології, як і швидке створення прототипів та ітерація, значно прискорили розвиток, а часто і покращили якість, оскільки ми мали глибоке розуміння технологій, які лежать у їх основі. Та з технологіями, які з’являються зараз, це не завжди працює.

Ти не можеш швидко створити прототип квантового комп’ютера, ліків від раку чи невинайденого матеріалу. В сфері геноміки та штучного інтелекту існує також низка серйозних етичних питань. Ми витратили кілька десятків років, вивчаючи, як ринути вперед. А протягом наступних маємо перенавчитись, як уповільнити цей темп.

У той час як мантрами цифрової ери була швидкість та гнучкість, у нову еру інновацій знову стануть важливими дослідження та винаходи. Настав час менше думати про хакатони, і більше про те, що робити з грандіозними викликами.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Грега Сателла. Републікація повної версії тексту заборонена

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени