Нормандська пастка для Зеленського
По суті, Зеленський залишається віч-на-віч із Путіним, який відчуває найслабший тиск Заходу за всі п’ять з половиною років війни на Донбасі
Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков раніше ніж через три доби після заяви адміністрації президента Франції Еммануеля Макрона підтвердив: нова зустріч у нормандському форматі відбудеться 9 грудня у Парижі. На Президента України Володимира Зеленського чекає найважче випробування за всю його поки недовгу політичну кар'єру.
Коли ворог нападає — це погано, але зрозуміло і передбачувано. Коли ворог начебто йде на поступки — ви маєте бути особливо обережними.
На перемогу Зеленського Кремль відреагував указом Путіна про спрощений порядок надання російського громадянства жителям «окремих районів Донецької та Луганської областей». Відтоді за пів року президентства Зеленського вдалося домовитися про безстрокове припинення вогню (його порушують, але від нього офіційно не відмовилися). Із пригодами пройшло розведення сторін у кількох населених пунктах Донбасу. Відбувся обмін полоненими, до того ж Росія звільнила українських моряків, а також Олега Сенцова, якого, незважаючи на голодування та публічні заклики в усьому світі, не погоджувалася видавати протягом п’яти років. Україна прийняла «формулу Штайнмаєра», буквальне виконання якої фактично узаконить існування так званих народних республік. Нарешті, Росія віддала Україні захоплені рік тому в Керченській протоці українські військові кораблі.
Чи означає це, що Росія готова закінчити війну з Україною, піти з Донбасу або тим паче повернути Крим? Безумовно, ні.
Логіка Путіна цілком прозора. Він упевнений, що ні ЄС, ні Трамп, на перемогу якого вдруге на виборах у 2020 році дуже сподіваються у Кремлі, не посилять антиросійських санкцій. А Євросоюз, користуючись внутрішньою політичною плутаниною, може навіть пом’якшити їх або скасувати.
У Путіна дуже комфортні партнери по нормандському формату. Макрон насамперед через особисте честолюбство намагається стати новим лідером європейської політики і «головним другом Путіна» на Заході. Меркель йде, і їй уже не до Росії і не до України. Трамп, котрий і без того не особливо бажав вникати у зв’язок війни в Україні з російською політикою, тепер отримав ще більшу алергію на український конфлікт, враховуючи скандал навколо бесід із Зеленським із метою дискредитувати Джо Байдена. Тож початкова ідея команди Зеленського додати в нормандський формат США за Трампа точно не має шансів на реалізацію.
По суті, Зеленський залишається віч-на-віч із Путіним, який відчуває найслабший тиск Заходу за всі п’ять з половиною років війни на Донбасі.
Водночас Путіну важливо зробити вигляд, що він у принципі розмовляє про щось із новою українською владою, зокрема напередодні судового процесу у справі про збитий малайзійський боїнг, що починається 9 березня 2020 року в Нідерландах. Оскільки шансів довести непричетність Росії або як мінімум підтримуваних нею сепаратистів до цього злочину Кремль практично не має, Путін хоче зменшити негативний ефект від цього судового процесу видимістю діалогу з Києвом.
Чого ж домагається Путін на Донбасі? Його завдання — не допустити відновлення територіальної цілісності України, її руху в Європу, не віддати контроль над кордоном, залишити Донбас розділеним і значною мірою контрольованим Росією, але водночас не нести юридичної відповідальності за так звані народні республіки.
Роздача російських паспортів жителям «ДНР» і «ЛНР» перетворила їхні «республіки» на подобу Південної Осетії й Абхазії, де відбувалося те ж саме. Російська влада силою відібрала ці території від Грузії, але не стала робити їх частиною Росії, а визнала незалежними державами. У випадку з «ДНР» і «ЛНР» Путін тепер має можливість погрожувати їх визнанням або навіть збройним вторгненням на підставі, що там живуть російські громадяни. Точно таку ж підставу використали для вторгнення у Південну Осетію 2008 року.
Зеленський має розуміти, що якщо припинення вогню на Донбасі за Путіна ще теоретично можливе, то повернення окупованих територій Донбасу і тим паче Криму — ні. Путін хоче як мінімум зберегти статус-кво на Донбасі, поклавши всю політичну відповідальність за окуповані Росією території на Україну. Його розрахунок у тому, що Захід не готовий вступатися за Україну і в будь-який момент може кинути її напризволяще, зокрема де-факто визнавши Крим російським.
Бажання Зеленського закінчити війну і відновити територіальну цілісність України по-людськи абсолютно зрозуміле. Але він повинен розуміти, що за Путіна це неможливо. Незалежно від будь-яких слів і навіть рішень зустрічі в нормандському форматі.
Колонку опубліковано в журналі НВ від 22 листопада 2019 року. Републікацію повної версії заборонено.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
