Невдала акція Порошенка
Якщо я щось розумію про церковну проблему (а здається, розумію), то виступ Петра Порошенка та його звернення до патріарха Варфоломія є цілковито політичною й невдалою акцією. Чому?
Варфоломій може визнати УПЦ Київського патріархату. Але для нього це буде означати припинення стосунків з Московською патріархією та природно з УПЦ МП.
Московський Патріархат, який навіть не послав делегацію на Всеправославний собор, вже давно негативно налаштований до Вселенського Патріарха. Екуменічні тенденції й поліпшення відносин з Римсько-католицькою церквою радикально-православна спільнота вважає єретичними, що згідно з канонами дає обґрунтування для припинення відносин з Константинополем. Ще й згадають Флорентійську унію. Тобто, визнану Варфоломієм Українську Православну Церкву Москва не буде визнавати канонічною й напруга між розколотими спільнотами тільки зросте. До речі, за межами України існує Українська Православна Церква, яка є частиною Вселенського Патріархату, а тому вважає себе канонічною.
Розрубити цей Гордіїв вузол міг би, мабуть, св. імператор Костянтин.
Потрібно направити політику на примирення православних спільнот різних юрисдикцій й послідовно йти до взаємного визнання й об'єднання. Це – десятиріччя.
Церква має свої закони, які звуться канонами. Шлях здобуття незалежності помісної церкви згідно з канонами такий: єдність народу церкви у питанні відокремлення від "Материнської Церкви" (не дуже личить такий термін МП, але що поробиш?). Якщо єдність є, нова церква звертається з проханням її визнати до Материнської Церкви, це питання вирішується загальноцерковним собором. Одержавши благословення, нова церква ще повинна здобути визнання з боку канонічних православних церков. Це – згідно з канонами.
Історична практика інша. Так, відокремлення Російської (московської) Церкви від Константинополя не було канонічним. Не канонічним шляхом московська церква у свій час проковтнула Київську митрополію Вселенського (Константинопольського) патріархату. Згодом (сторіччя!) відносини були відбудовані. Але все ж таки у всіх випадках (додати можна й відокремлення від Вселенського Патріархату Болгарської Церкви) єдність православної громади була досягнена.
У нашому випадку ми знаходимось у стані внутрішнього розколу. Потрібно врахувати, що в нас, крім УПЦ КП є ще УАПЦ та УАПЦ (оновлена), є РІПЦ й ще декілька уламків православ'я в Україні.
Текст опубліковано з дозволу автора
