Антивакцинаторство, як рух, з’явилося з винаходом першої вакцини проти віспи у 1796. Зараз це сприймається дико, але ще на початку 19 століття чимало людей воліли вмирати чи назавжди залишатися спотвореними, аби не вакцинуватися. Правда при реальному наближенні хвороби більшість змінювала свою думку.

Наступний спалах антивакцинаторства відбувся на зламі тисячоліть. Коли фанатик Ендрю Вейкфілд (Andrew Wakefield) сфабрикував «дослідження» про шкоду вакцин. Попри те, що його було викрито як шахрая, недалекі люди схильні до конспірологічного мислення, почали тиражувати цей міф.

Оскільки наприкінці 20 століття вдалося повністю перемогти віспу, знизити до мінімуму поліомієліт, дифтерію, правець, то антивакцинатори, в силу обмеженості власного світогляду, навіть не можуть уявити рівень небезпеки.

Соціальні мережі надали рупор цій спільноті

Соціальні мережі надали рупор цій спільноті. Наряду з пласкоземельством та вселенською змовою рептилоїдів, антивакцинаторські настрої ширилися інформаційним простором.

Наслідки для України

Одним з показових наслідків поширення антивакцинаторства серед малоосвідчених верств населення став епідемічний спалах кору в Україні.

З літа 2017 року і до кінця 2019 року, загальна кількість хворих всіх вікових груп на кір в Україні перевищила 100 000 осіб. Зокрема, за 2018 рік захворіло понад 54 тисяч українських громадян.

За цей період найстрашнішим наслідком стала смерть від ускладнень кору 38 людей, більшість з яких — діти. Чомусь ця інформація не досягла свідомості більшості українців. А така смертність у мирні часи особливо серед дітей є жахливою!

Симптоматично, що найбільше постраждали від розповсюдження кору регіони з найнижчим рівнем охоплення вакцинацією. Йдеться про такі західні області як Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Тернопільська.

Світова статистика

За рекомендацією ВООЗ і ЮНІСЕФ для формування колективного імунітету необхідна вакцинація до 95% населення. У ряді країн ці показники досягнуті. Та і в середньосвітовому масштабі ситуація досить оптимістична.

За даними ВООЗ та ЮНІСЕФ за 2024 рік, 85% дітей у світі отримали три дози DTP-вмісної вакцини (Вакцина на дифтерію, правець, кашлюк є ключовим індикатором глобального рівня імунізації). Відбувається помірно-оптимістичне зростання вакцинованих, але рівень навіть 2019 року ще не досягнутий.

Водночас, близько 14,3 мільйона дітей у світі, за даними на 2024 рік, не отримали жодної дози DTP-вмісної вакцини (це на 1,4 мільйона більше, ніж у 2019 році).

Високий рівень охоплення демонструє Європа, Центральна та Південна Азія 92%. Зокрема значно покращилася ситуація з вакцинацією у Індії. Найгірший рівень вакцинації у Західній та Центральній Африці — лише 72%.

Українські показники

Показники вакцинації в Україні, на жаль, є нижчими, ніж рекомендовані ВООЗ і ЮНІСЕФ 95% для формування колективного імунітету. Повномасштабна війна значно ускладнила процес імунізації, що призвело до зниження рівня, який і до того не був ідеальним.

Статистика охоплення вакцинацією проти дифтерії, правця та кашлюку (DTP) в Україні є загрозливо низькою. Хоча в минулому країна мала високий рівень охоплення, після 2009 року він знизився до одного з найнижчих у Європейському регіоні ВООЗ. Пік падіння припав на 2016 рік, потім ситуація почала поступово покращуватися.

За даними Міністерства охорони здоров’я України, станом на кінець 2023 року рівень охоплення щепленням DTP серед дітей віком до одного року становив 77,3%.

У 2024 році порівняно з довоєнними показниками, рівень вакцинації проти дифтерії, правця та кашлюку зменшився на 16%, а проти поліомієліту — на 22%.

І це тільки дані по одному напрямку необхідних вакцинацій.

Не дивно, що напередодні початку нового навчального року тема вакцинації вчергове активізувалася. МОЗ нагадав, що відповідно до національного законодавства, з метою убезпечення здоров’я учнів у дитячих колективах, школярів без обов’язкових щеплень можуть не допустити до навчання офлайн. Виключення становлять діти, які мають медичні протипоказання до вакцинації.

Такі заходи відповідають законами Про освіту та Про захист населення від інфекційних хвороб. Та у дітей, батьки яких притримуються антиваксівських настроїв, залишається можливість дистанційного навчання.

Варто зазначити, що все більше українців в рамках усвідомленого батьківства дотримуються календаря вакцинації задля здоров’я власних дітей та епідеміологічної безпеки нації.