Арешт кореспондента Укрінформу Романа Сущенка був здійснений з порушенням всіх процесуальних норм, зокрема, російського законодавства. На другий день зникнення чоловіка дружина Сущенка забила тривогу, і тільки завдяки московським родичам сім'ї стало відомо про затримання журналіста – інформацію в Україну передавали чи не шифром, оскільки з людей взяли підписку про нерозголошення.

Росіяни стверджують, що Сущенко є полковником Головного управління розвідки Міноборони України, хоча ніякої зарубіжної агентури ГУР не має: для цього немає ні фінансових можливостей, ні відповідних змін у законодавстві. Єдина українська спецслужба, яка, згідно із законом, повинна займатися такою діяльністю – Служба зовнішньої розвідки. Втім, за останні два роки особливих зусиль щодо реанімації цього відомства вжито не було. Резидентура СЗР була розгромлена ще за часів Януковича і не відновлена до сьогодні. Більше того, Україна ніколи не використовувала як легальні резидентури зарубіжних кореспондентів, ця практика забута з моменту створення українських спецслужб. Робота під легальним журналістським«дахом» радянських інформагентств на Заході (насамперед ТАСС) була і залишається звичайною практикою для Служби зовнішньої розвідки РФ протягом десятиліть. Тим часом, українські розвідники працюють «під дахом» торгових представництв, посольств і консульств України за кордоном, але не інформаційних агентств.

Розвідник під дахом Укрінформу – маячня, і росіяни прекрасно це розуміють. Їх мета – влаштувати показове судилище, виставити українців терористами. Не здивуюся, якщо Сущенко пред'являть звинувачення в тероризмі або навіть вбивстві. Крім того, українські заручники в Росії – це ще й предмет для торгу. Будь-який український громадянин – муляр, тесляр, бебісіттер – може бути заарештований в Росії або викрадений російськими спецслужбами на території дружніх країн: Білорусь, Казахстан, Киргизія, Вірменія, окуповане Придністров'я – це червона зона ризику для будь-якого українця. Тому вихід один – не перетинати кордон РФ і дружніх їй країн.

Москва повертається в лякаючу епоху 1930-х років, часи одіозного радянського прокурора Андрія Вишинського, який служив спочатку царському режиму, а згодом став стовпом сталінського «правосуддя», коли людей судили за абсолютно надуманими приводами, а основою обвинувачення служили особисті свідчення обвинувачуваних, вибиті під тортурами. Зі свідчень українських політв'язнів, зокрема, Олега Сенцова, Геннадія Афанасьєва, Олександра Кольченка та ін., відомо, що російська правоохоронна система широко використовує тортури як методи дізнання, причому цинічні тортури, які потрапляють під заборону Женевської конвенції. Можна припустити, що й до Сущенка застосовуються подібні методи.

ФСБ – це розвідка терористичного спрямування. Але такі її дії неминуче призведуть до дій у відповідь, якщо не з боку української розвідки, то західних точно. Бо якою мірою міряєте, такою і вам відміряють.

Більше точок зору тут