Ситуація, що вимагає негайних рішень Ставки, Верховного головнокомандувача Володимира Зеленського, міністра оборони та головнокомандувача ЗСУ, склалася на Лиманському напрямку.

Дві російських армії докладають великих зусиль для прориву Лиманського фронту, ворог задіяв великі сили.

Ворог має дві ділянки прориву, обидві з яких мають визначальний характер для долі Лиманського фронту:

Перша ділянка — біля села Піщане Куп’янського району, де ворогу вдалося прорватись до річки Оскол і розсікти наші позиції на Оскольскому плацдармі. Якщо ворог повністю захопить рубіж на Осколі, це дозволить ворогу наступати в обхід Куп’янська та просуватись до Ізюма.

Друга ділянка — село Терни. Взяття Тернів дозволить ворогу дістатися Торського, та закрити основний маршрут сполучення з нашим угрупованням у Серебрянському лісі, фактично дозволить ворогу наблизитись до Лиману та Ямполя. Тобто це означає здобуття ворогом значної оперативної переваги та змусить у перспективі до відступу увесь наш Лиманський фронт.

Ми самі дестабілізуємо велику ділянку фронту

У той час як українське командування направляє десятки тисяч мобілізованих у знову сформовані бригади на інші напрямки, де ці бригади тільки вчаться воювати, на Лиманському фронті не було взагалі ніяких поповнень понад місяць! Взагалі. Нуль.

Дивно — ми самі дестабілізуємо велику ділянку фронту, де у нас усі можливості для чергового розгрому ворога, і стабілізації фронту.

Наші досвідчені бригади, де хоча б мінімально працюють штаби, дрони, є злагодженість, підготовка, взаємодія, залишили чомусь взагалі без поповнень піхоти.

Склалася ситуація, коли у бій кинули взагалі усіх, хто здатен тримати зброю, але і вони закінчуються.

Причому рубежі у нас вигідні, ворог атакує в лоб, і мені дзвонять солдати та сержанти питають — навіщо ми віддаємо такі важливі позиції, які можливо було б ефективно обороняти за певних умов?

Але для досвідчених бригад та для захисту Харківської області зі сходу цілий місяць не можуть знайти хоча б тисячу людей. У той час на південний Донбас останніми місяцями направлені, за відкритими даними у наших ЗМІ та соцмережах, десятки тисяч військовослужбовців у складі 7 знову сформованих бригад. Так, там потрібні основні зусилля, але ж не можна залишати інші важливі ділянки фронту без уваги взагалі.

Невже Лиманський фронт може бути втрачений у той час, коли у армії є очевидні резерви?

Невже ми втратимо можливість розгромити черговий російський наступ на цьому напрямку та завдати ворогу важкі втрати через відсутність уваги та елементарних організаційних рішень?

Невже хтось це не розуміє?

Ситуація вимагає негайних рішень, кожна година важлива для вкрай виснажених багатомісячною битвою українських військ на Лиманському фронті. Негайні поповнення потрібні, щоб завдати ворогу втрат та зберегти фронт.

Сподіваюсь, що керівництво країни негайно розгляне ситуацію та ухвалить адекватні рішення.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV