Літній наступ Москви фактично застопорився, так і не привівши до досягнення стратегічних цілей. Ситуація для України, як і раніше, залишається загрозливою, але навіть там, де росіянам удалося спровокувати кризу, вона залишається керованою — принаймні поки що. Основні небезпечні зони залишилися такими ж, як і минулого тижня, і тенденції практично не змінилися. Оборону України трохи зміцнили всюди, але за межами Сум не спостерігали контратак, необхідних для відновлення фронту.

Щоб пояснити, чому Україна, схоже, ніколи не може зупинити всі атаки, потрібно пам’ятати, що в середньому за день винищувачі Су скидають близько двохсот планерних бомб. Хоча вони дуже неточні через українські перешкоди, радіус ураження — навіть для тих, хто ховається в бункері, — становить десятки метрів. Боєголовки цих бомб важать сотні кілограмів — від 250 до 1500. Якщо досить довго обстрілювати територію, більша її частина буде вражена.

Москва зберігає здатність засипати територію площею близько п’яти квадратних миль такою кількістю планерних бомб, що українські позиції просто перестають бути життєздатними. Щоб уникнути безглуздих людських втрат, українці змушені не тільки розподіляти свої позиції на лінії фронту, а й евакуюватися до початку великого удару. Дрони й артилерія працюватимуть проти нападників, знищуючи в середньому понад 90% нападників, але людські хвилі продовжують прибувати, і врешті-решт сектор виявляється окупованим.

Людські хвилі продовжують прибувати, і сектор виявляється окупованим

Звісно, планерні бомби — не єдина зброя в арсеналі РФ: до них зазвичай приєднуються традиційні ракетні та гарматні артилерійські системи, а також безліч дронів. Але, як і у випадку з виром лісової пожежі, за певних умов просто неможливо запобігти повному знищенню цієї території. Захисники змушені йти з позицій і вибудовувати нові лінії оборони.