Більше того, вона може стати рушійною силою різних внутрішньополітичних конфліктів і ситуацій наступного року, особливо в разі завершення війни і проведення повоєнних виборів.

Вже очевидно, що справа буде дуже резонансною. Головний суспільно-політичний виклик цієї справи полягає в тому, щоб знайти прийнятний баланс між необхідністю повноцінного розслідування цієї справи з подальшим розглядом її в суді, і збереженням хоча б відносної внутрішньополітичної стабільності в умовах повномасштабної війни (щоб уникнути некерованої політичної кризи під час війни). Власне, про це мають пам’ятати в першу чергу і у владі, і в опозиції, і в НАБУ.

Влада не має заважати розслідуванню і не починати війну проти НАБУ. Інакше проблем буде ще більше. Зокрема, це стосується і міжнародної репутації України, а також наших відносин з партнерами. Схоже, що в Офісі президента це розуміють. У всякому разі президент Зеленський у вечірньому зверненні заявив, що підтримує розслідування НАБУ і САП щодо корупції в енергетиці. Звісно, що ця справа є величезним політичним ризиком і міною сповільненої дії для президента. Але зараз головний виклик і для нього. і для всієї країни — це війна.

Інакше проблем буде ще більше

Для опозиції існує велика спокуса розпочати масштабну атаку на президента. В мирних умовах, мабуть, так воно б і було. Але в умовах повномасштабної війни з Росією починати внутрішню політичну війну — це ризик гострої внутрішньополітичної кризи, яка може значно послабити державу під час війни, а в найгіршому варіанті — призвести і до військової поразки.

Ризик внутрішньої дестабілізації мають розуміти і в НАБУ. Власне, йдеться про загальносуспільний інтерес під час війни. Є ще одна проблема, про яку не мають забувати в НАБУ, — як не повторити помилки, які були у їхніх попередників. Гучний початок справи ще не гарантує її успішного завершення. Нагадую про так звану «бурштинову справу». Тоді все також починалося бурхливо і яскраво — спецагентка Катерина, спецоперація з наданням і отриманням хабаря, коли використовувалися таємні аудіо- та відеозаписи. ФБР в тій справі теж фігурувало (працівник ФБР представляв фіктивну іноземну компанію в оборудках з народними депутатами України). А закінчилось все розвалом справи в судах, зокрема, і тому, що використовувались методи збору інформації, які суд не визнав процесуально законними.

Враховуючи специфіку нашого процесуального законодавства, ця справа може затягнутися на роки (зокрема, враховуючи і її масштаби). Те, що відбувається зараз, це лише зав’язка і прелюдія тривалого кримінально-політичного серіалу, який періодично буде нагадувати про себе.

Один з найближчих епізодів цього серіалу — політична доля Галущенка. Якщо він отримає підозру від НАБУ, тоді неминуче виникне питання про те, чи він може перебувати на посаді міністра, тим більше — на посаді міністра юстиції. Правовий конфлікт інтересів в даному випадку є очевидним. А є ще етичні і політичні протиріччя. Найкращий варіант розв’язання цієї проблеми — добровільна відставка Галущенка з посади міністра юстиції. Якщо ні, то Кабмін має відсторонити Галущенка від виконання обов’язків міністра, як мінімум, на час розслідування. Однак, скажу вкрай цинічно, з політтехнологічної точки зору: цей токсичний баласт краще скинути з урядового борту.

Щодо Міндіча, то, схоже, він буде переховуватись за кордоном. З’явиться ще один «біженець», який ховається від правосуддя за кордоном. Не перший, і, мабуть, далеко не останній. І це ще одна правова проблема на майбутнє.

А, в цілому, ця справа стане ще одним випробуванням для країни, для відповідних державних структур, для політиків, для антикорупційних інституцій і процесуального законодавства, та й для суспільства.

Оригінал

Текст опубліковано з дозволу автора