Оскільки наша країна — колишня колонія Росії, вона стала незалежною в процесі розвалу імперії. Але й ослаблена Росія становить для нас постійну загрозу.

Втім, історично всі наші сусіди мають до нас територіальні претензії. Поки неформальні, але за певних історичних обставин і через нашу слабкість вони трансформуються на формальні. Доля України — бути інтенсивно озброєною країною. Громадяни мають усвідомлювати, що цей процес помітно гальмує зростання рівня та якості життя.

Я не згоден із тими, хто стверджує, що мета розвитку України не заявлена. Проєвропейський розвиток рішуче затверджено Майданом, сприйнято більшістю і є обов'язковою вимогою для будь-якого політика. За суттю, це єдиний варіант для України. Повернення до колишньої метрополії безглузде як з історичного погляду, так і з міркувань здорового глузду, а для незалежного існування поза союзами ми довго ще будемо слабкі. Мені важко уявити результати виборів, здатні змінити європейський напрямок розвитку.

Для любителів у всьому звинувачувати владу я б запропонував розглянути три об'єктивні чинники, які гальмують розвиток України.

По-перше, ми перша в українській історії держава з повноцінними інститутами та повноваженнями.

Від контролю колишньої імперії, за суттю, ми звільнилися лише після Майдану. Наші політики та бюрократи не мали можливості напрацювати традиції служіння і високої кваліфікації. Висока посада сприймається ними як вдала робота, але не місія.

Друга об'єктивна слабкість — переважальні в суспільстві цінності виживання. Їх коротко можна описати так: "Довіряй тільки своїм, приховуй успіх, якщо корисно — обмани, якщо потрібно — підкупи".

Європеїзація суспільства насамперед означає витіснення цінностей виживання європейськими цінностями. Це довгий процес, який вимагає зміни поколінь. Тому, подобається нам чи ні, процес європеїзації в Україні триватиме десятиліттями.

Третій об'єктивний фактор, який ускладнює наш розвиток, — політична слабкість революційного шару, який виник у незалежній Україні та активно діяв на Майдані.

Він запустив процес змін у суспільстві, але не досяг власної політичної консолідації, не виробив ідеологію, не створив партійних структур. Тому цілком добровільно передав владу представникам старого політикуму, які брали участь разом із ним у революції.

Майдан не програв. Він поставив суспільству завдання, і суспільство взялося їх вирішувати. По-своєму, звісно. Напевно, найважливішим є те, що процес вирішення цих завдань змінює саме суспільство.

Колонка записана в рамках циклу лекцій НВ Україна 2020. Що чекає країну? Як потрапити на наступну лекцію Бізнес 2020 року, читайте тут