Москві доводиться ковтати приниження

3 травня 2018, 20:07
8761
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Сильних світових гравців, як правило, не люблять. Але їх можуть поважати. Росія, однак, вже не може змагатися на цьому полі

Світ перестав Росію любити. Навіть ті нації, які раніше мали до росіян – як, наприклад, німці – романтичні почуття, встигли від них вилікуватися. Росія втрачала симпатії світової спільноти протягом останніх двох десятиліть. Але різкий поворот до нелюбові стався після кримського «гамбіту», – пише Лілія Шевцова для Радіо.Свобода.

У 2017 році опитування населення 37 країн (40 951 опитаних) на всіх континентах про їх ставлення до Росії, проведене PEW Research Center, показало, що 40% опитаних ставляться до Росії негативно. Відверто критично на Росію дивиться Європа – від 54% до 84% респондентів в європейських країнах ставляться до росіян несхвально. Найбільш сильні негативні сентименти в Польщі, Нідерландах, Швеції, Франції, Німеччині, Великій Британії.

На Близькому Сході нелюбов до Росії висока в Йорданії і Туреччині. Але й в Ізраїлі 61% опитаних говорили про недовіру до Росії. У світі знайшлися тільки три країни (!), в яких позитивні почуття до Росії превалюють над негативним ставленням – В'єтнам, Греція і Філіппіни. Росія викликає особливий розлад шлунка у американців. У 2017 році 63% американців критично ставилися до Росії. Сьогодні 72% американців кажуть про своє негативне сприйняття Росії.

Світ бачить на світовій сцені танго, в якому для Росії немає ролі

А як світ ставиться до президента Путіна? В Європі 78% респондентів говорять про відсутність довіри до президента Росії. 89% поляків, 88% іспанців, 87% голландців, 87% шведів, 80% французів не вважають, що «Путін робить правильні речі в міжнародних відносинах». Половина латиноамериканців, жителів Близького Сходу і африканців дотримується тієї ж думки. Лише в Танзанії, Греції, В'єтнамі та на Філіппінах близько половини опитаних позитивно поставилися до діяльності Путіна на світовій арені. В цілому ж 60% опитаних на всіх континентах висловили Путіну недовіру як світовому лідеру. Лідирують в негативному сприйнятті російського президента американці. У 2018 році тільки 13% американців висловилися про Путіна позитивно (у 2002 році до нього ставилися позитивно 42% опитаних).

Німці, які завжди відчували потяг до Росії, почали демонструвати розчарування кілька років тому. У 2016 році 50% німців вважало, що Росія не належить до Європи, а 64% говорили, що президент Путін не є «гідним довіри» партнером для Німеччини. Довіра німців до Путіна впала з 75% в 2003 році до 25% в 2017-му. Довіра французів до Путіна за цей період знизилася з 48% до 18%, англійців – з 53% до 19%, американців – з 41% до 23%. Судячи з усього, цей процес триває й сьогодні.

Світ, відмовивши Росії в любові, почав ставитися доброзичливо, з великим інтересом і повагою до Китаю. Тепер в світовому сприйнятті траєкторію глобального розвитку визначають саме США і Китай. Уже без Росії! Замість тріумвірату, про який мріють в Москві, світ бачить на світовій сцені танго, в якому для Росії немає ролі. До речі, Китай має шанси випередити і Америку за критеріями довіри і поваги. Опитування PEW показали, що за останні роки число країн, в яких США були більш популярні, ніж Китай, скоротилося з 25 до 12.

На запитання, яка, на їх погляд, «найшанованіша нація» в світі, на Росію вказують 15% голландців, 27% німців і 36% французів. США вважають «найшанованішою нацією» 37% голландців, 35% німців і 46% французів. Про Китай як «поважну» націю говорять 49% голландців, 34% німців і 44% французів. В Австралії 64% опитаних вважають Китай найбільш «поважною» нацією (37% вказують Росію і 48% США).

Звичайно, ми можемо проігнорувати відсутність симпатій до росіян з боку навколишнього світу. Сильних світових гравців, як правило, не люблять. Але їх можуть поважати. Росія, однак, вже не може змагатися на цьому полі. Тим більше з Китаєм. Ну й нехай не люблять і не поважають, скажуть деякі. Росія буде доводити свою державність, свою винятковість і вимагати від інших визнання свого права на вплив через проектування сили. Але ось невдача: ввівши проти Росії режим санкцій, Захід обмежив для Кремля можливість використання будь-яких інструментів впливу, тим більше сили. Інші держави, включно з Китаєм, не горять бажанням допомагати Москві вирватися з санкцій гетто, в яке Росію загнав Захід.

Втім, є сумніви в тому, що Кремль готовий демонструвати силу, побоюючись наразитися на нову відповідь Заходу. Москві доводиться ковтати, залишаючи без відповіді, принизливе вихваляння Дональда Трампа про те, що ось, мовляв, «у нас була реальна сутичка між Америкою і Росією, і вона завершилася сотнями жертв». Росії доводиться відмовляти в обіцяній допомозі сирійським курдам, щоб не провокувати відплату турецького лідера Реджепа Ердогана. Росії доводиться відвертатися, коли західна коаліція б'є по її союзнику Башару Асаду, нишком домовлятися з американцями про зони, по яких не потрібно наносити ракетні удари. Москва вважає за краще не помічати, коли Ізраїль ракетними ударами розносить в пил її сирійсько-іранських союзників. Москві доводиться ковтати приниження через те, що пхеньянський лідер не вважав за потрібне залучити Росію до процесу примирення Північної і Південної Кореї. Москві доводиться терпіти, коли США почали поставляти в Україну протитанкові системи Javelin.

Росія змушена не помічати, як її союзники (зокрема, Казахстан) налагоджують мости з її суперником США. Наскільки в сприйнятті світового співтовариства подібна поведінка є доказом сили? Наскільки її імітація може допомогти Росії зберегти великодержавний статус? Кремль змушений підміняти міць і гординю «асиметрією», тобто дрібними капостями і погрозою бити скло у сусідів. Вельми дотепний спосіб вийти з ізоляції!

Звичайно, можна погодитися на роль держави-одинака і готуватися блукати по світовій сцені або за її «лаштунками» наступні сотні років. Але це повна відмова не тільки від ідеї державності, а й від залученості Росії у світові події. Нарешті, найголовніше: як бути з російським самодержавством, яке Кремль намагається відтворити, зробивши нинішню владу нескінченною? Адже хребтом системи самодержавства є саме Державність, визнана не тільки своїм населенням, а й усім світом! Як довго можна повзти зі зламаним хребтом?

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Журнал НВ (№10)

Момент істини

Шість головних претендентів на президентське крісло відповіли НВ на сім запитань — політичних, світоглядних і особистих

Читати журнал українською

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Країни

Сьогодні, 11:27

thumb img
Повітряна тривога. Наймасштабніші авіакатастрофи останніх років - інфографіка
Наукпоп

Сьогодні, 13:13

thumb img
Загадка світобудови. Фізики висунули гіпотезу про таємничі білі діри у Всесвіті
Політика

Вчора, 20:03

thumb img
Дружина Зеленського розповіла, якою уявляє себе в ролі першої леді