Жінки на війні. Про невідомий вам аспект
Знову порушують питання про мобілізацію жінок в Україні. Для формування виваженої позиції варто враховувати, зокрема, і наступні фактори
У 21-му столітті кількість і роль жінок, що беруть участь у бойових діях, значно зросли, і нині вони становлять 3−18% збройних сил у світі.
Сучасна українська армія — не лише найбільш фемінізована армія Європи, а єдина у світі, яка веде велику безперервну війну з агресором, що переважає у силі та озброєнні.
У 2016 році згідно з наказом Міністерства оборони України жінки отримали доступ до більшості військових спеціальностей, зокрема, бойових.
Понад 32,5 тисяч жінок вже проходили службу в ЗСУ до лютого 2022 року. За офіційними даними, з осені 2024 року загальна чисельність військовослужбовець ЗСУ сягнула 68 тисяч. На передовій — безпосередньо в зоні бойових дій — виконують свої обов’язки, щоденно ризикуючи життям, близько 5 тисяч жінок. Це снайпери і медики, артилеристи, мінометниці та штурмовички — список військових спеціальностей, підвладних жінкам, широкий.
Найпоширенішими є стресові переломи кісток тазу і нижніх кінцівок
На офіційному рівні багато говориться про гендерну рівність. У березні поточного року навіть запровадили посаду радника з гендерних питань у ЗСУ.
Рівні, але різні
Під час залученя жінок до армії варто враховувати не лише соціальні, а також фізіологічні особливості задля максимально якісного використання їхнього потенціалу.
Науковці відзначають наступні, вагомі для проходження служби (особливо, в бойових умовах), особливості жіночих організмів.
Різниця в статурі
Природні відмінності у силі, зрості та будові тіла між статями роблять військових жінок більш вразливими до певних типів травм і медичних проблем.
У зв’язку з фізичними відмінностями за однакових для обох статей стандартів військової підготовки серед жінок існує вища ймовірність травмування. При цьому найпоширенішими травмами у жінок є стресові переломи кісток тазу та нижніх кінцівок.
Чутливість до стресу
Психофізичні особливості жінок обумовлені унікальністю репродуктивної системи та відповідного гормонального функціонування організму.
Тема ПТСР взагалі для військових і постстресових розладів у жінок-військових потребує детального вивчення. Ґрунтовне наукове дослідження буде можливим лише після завершення бойових дій. Але вже є певні данні, які свідчать, що порівняно з колегами-чоловіками військовослужбовиці більш чутливі до стресу та мають вищу ймовірність формування постстресової відповіді (у вигляді тривоги, депресії чи ПТСР).
Коли йдеться про добровільний усвідомлений вибір жінками бойових професій, то спрацьовує підсвідомий відбір. Адже певний відсоток людей (зокрема, і жінок) мають особливу стресостійкість і здатні діяти у найважчих умовах. Але загальна статистика свідчить, що зіндуковані стресом розлади у жінок зустрічаються втричі частіше, ніж у чоловіків.
Головна проблема
Для жінок головним наслідком стресу є проблеми з репродуктивною системою. Жіночий організм реагує на патологічний стрес дисгормональним порушенням циклічних процесів у системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчники, блокадою овуляції, розладами менструального циклу тощо. Збільшується ризик розвитку гормон-залежної пухлинної патології та метаболічних розладів.
Певні дослідження здоров’я жінок-військових проводилися і в Україні до початку повномасштабного вторгнення. Виявили, що гінекологічна захворюваність серед українських військовослужбовиць репродуктивного віку вдвічі вища, ніж у жінок, які не пов’язані зі службою в армії.
Згідно з результатами українського наукового дослідження, у період відносно мирного часу виявляється переважання захворюваності наступних типів:
— запальні захворювання статевих органів (64% військовослужбовиць, 34% у цивільних жінок);
— порушення менструального циклу (34% і 15% відповідно),
— доброякісні захворювання молочних залоз (62% жінок-військових і 36% цивільних).
Захворювання репродуктивної системи, які супроводжують службу у збройних силах, суттєво знижують шанси народити дітей.
Наприклад, за даними опитування серед жінок-військовослужбовців США, стосовно стану репродуктивного здоров’я, понад 30% з них повідомили про безплідність, що пов’язана, на їхню думку, з участю у військових операціях і токсичним впливом факторів бойового середовища. Це в 2,5 рази більше, порівняно з цивільними американками, серед яких проблеми з настанням і виношуванням вагітності констатували 12%.
Якщо питанням чоловічого безпліддя у військових в умовах війни вивчалося науковцями, то дослідження жіночого аспекту цієї проблеми лише на самому початку. Очевидно, що жінки на війні надзвичайно влазливі у репродуктивній сфері, але масштаб небезпеки поки достеменно не досліджений.
Для допомоги захисникам України обох статей був ухвалений закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)». Закон, що набув чинності влітку 2024 року, передбачає безоплатне зберігання репродуктивних клітин військовослужбовців на випадок втрати ними репродуктивної функції під час виконання обов’язків з оборони держави.
Але лише 24 січня 2025 року Кабміном було затверджено «Порядок здійснення забору, кріоконсервації та зберігання репродуктивних клітин військовослужбовців та інших осіб» і заплановано в державному бюджеті 190 млн грн на ці заходи. Поки що програма очікує на реалізацію, але це вже певна відповідь на загрози репродуктивній функції захисників.
Загалом тема масового залучення жінок у збройні сили має розглядатися з повним розумінням всіх аспектів та вагомих наслідків.
У разі, якщо широкий призов жінок стане військовою необхідністю, то держава має зробити все, щоб мінімізувати наслідки ускладнень для репродуктивного здоров’я. Адже наші захисники та захисниці гордість нації і надія на майбутнє.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
