Матеріал опубліковано у спецвипуску журналу НВ Світ попереду 2022 за ексклюзивною ліцензією The Economist. Републікацію заборонено.

Пандемія пришвидшила переосмислення міського планування. Чимало очільників світових міст зосередились на адаптації до умов соціального дистанціювання та подальшої роботи над концепцією «міста 15 хвилин», коли доступ до найважливіших потреб — клініка, продуктовий магазин, аптека, кафе, дитячий садок чи школа — за 15 хвилин пішки від дому. Тенденція до пішоходизації районів триватиме й далі. В українських містах зокрема.

На порядку денному — міська мобільність. Міста продовжуватимуть закуповувати нові транспортні одиниці, а деякі, як-от Луцьк, навіть декларують прагнення стати першим містом без маршруток. Розвиток велоінфраструктури та якісного громадського транспорту тепер нагальне завдання. Але цей процес тривалий. У Житомирі приміром понад 2 км велодоріжок і робота над забезпеченням відповідної інфраструктури розтягнеться на кілька років. У столиці тим часом ітиме боротьба з автомобілістами — смуги для велосипедистів, запарковані автівками, все ще досить часте явище. Рівняються на великі міста і малі районні центри. Так, Славутич без перебільшення можна назвати людоцентричним: тут усі тротуари об'єднані велодоріжками, що становлять єдиний міський веломаршрут довжиною в 12 кілометрів.

Транспорт — не лише фактор мобільності, але й екології в містах. Карантинні обмеження показали зниження шкідливих викидів у повітря на 40−45 %. Очільники європейських столиць почали думати, як утримати такий показник і надалі. За даними ВООЗ, лише в 2019 році 4,2 млн смертей у світі були прямо пов’язані із забрудненням повітря. Такий «невидимий» ризик поки що рідко з’являється в дискурсі міських голів українських міст. Це має змінитися.

Тенденція до пішоходизації районів триватиме й далі

Певні вимоги до міст висуватиме Кліматична конференція ООН, що відбулася в Глазго у листопаді 2021 року. Саме міста виробляють три чверті викидів парникових газів у світовому масштабі та мають великий потенціал для боротьби з кліматичними змінами. Відтак замість хаотичних щільних забудов, які спостерігаються в більшості українських міст, маємо працювати над декарбонізацією та продуманим містоплануванням.

Допоки міста ЄС змагаються за EU Access City Award — винагороду за доступність та інклюзивність, українська громада ще виборює право на комфортне місто для кожного, навіть попри існуючі норми. Завдяки тиску активної частини суспільства та стимулюванню відповідної ініціативи першої леді України, міські очільники задекларували курс на інклюзивність, той самий Славутич стане першою лабораторією доступності. Цей процес вимагає не лише активної позиції влади, але й залученості бізнесу та громади. До слова, всі аптеки мають бути доступними, а за рейтингом ГО Доступно UA — найкращий показник має лише Він­ниця, де він становить трохи більше ніж 20 %.

Пандемія стимулювала активнішу співпрацю між місцевою владою та бізнесом, не як одноразовий вимушений крок допомоги в період кризи, а як більш довгострокова взаємодія. Наприклад, у Хмельницькому запроваджено підтримку стартапів, кластерних ініціатив, частково відшкодовуються ставки за кредитом із міського бюджету. У місті існує проєкт Купуй Хмельницьке для популяризації місцевого виробника.

Як бачимо, українські міста, попри локальні проблеми — ремонт доріг чи модернізація трубопроводів — намагаються реагувати й на виклики сьогодення, які стали ще й новими можливостями для змін та довгострокового планування.

Приєднуйтесь до нашого тeлеграм-каналу Мнения НВ