Президент, як і раніше, вважається кращим артистом розмовного жанру в телевізійних новинах, але розрив між кабінетом Зеленського, державою і суспільством зростає щодень.

Влада живе своїм життям, державні інститути — своїм, суди — своїм, армія — своїм. Президент — в телевізорі, у вузькому маленькому світі своїх наказів, уникаючи будь-якого конфлікту і будь-якої проблеми, що можуть зіпсувати йому картинку. За таких умов революційні настрої — не припущення, а можливий сценарій.

Рейтингова більшість Зеленського — віртуальна, вона не спроможна діяти, не вийде на вулиці і не боротиметься за владу і за її цінності. А протестні групи, пов’язані з різними патріотичними партіями, — цілком реальні. І Зеленський не залишає шансів впливати на зростаючий хаос, крім як акціями прямої дії.

Читайте також:

Віталій Портников

Повернення у 2014 рік. Чим Путін лякає Зеленського

Гадаю, осінні вибори стануть каталізатором протестів в суспільстві та стануть іспитом, а чи з’явиться в країні добре організована опозиція, здатна пробити теплу ванну телеканалів. Вибори стануть двигуном нових великих змін. Існує неабиякий запит на альтернативні політичні рухи і партії.

Читайте також:

Петро Олещук

Праймеріз для місцевих виборів. Що придумали у Зеленського?

Проблема інертної і недієздатної влади одна — у нас обмаль часу чекати, доки Зеленський чогось навчиться. На наших кордонах стоїть ворог, який постійно відпрацьовує сценарій вторгнення, і за нового витка розвалу в Києві противник реально може вдатися до локальних дій, готовий відхопити новий шматок нашої землі. Це величезний ризик для країни і для кожного з нас.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ