Мерська порожнеча

Місту Києву трагічно не щастить з керівниками протягом всієї історії незалежності України. Ніхто з них не був кровними узами пов'язаний з містом, ніхто не пам'ятав його родовою пам'яттю, ніхто не дбав з належною ретельністю і повагою.

А перспектива на наступну каденцію у киян, на жаль, настільки ж гнітюча. Результати другого туру зрозумілі. Але незалежно від них ніщо не заповнить ту порожнечу, яка знаходиться на вершині міської владної вертикалі. І ніщо не в змозі збити оскому від недолугої передвиборної кампанії, в ході якої ніхто з кандидатів фактично не взяв на себе жодних зобов'язань перед територіальною громадою.

Слово, звичайно, не горобець, але і відповідати за нього в наших благословенних землях ніхто особливо не звик.

Зрозуміло, ніхто не очікував від популістських агіток глибини аналітичних розробок «фабрик думки». Але хек (не осетрина) був двадцять другої свіжості. Один хизується в ідеологічних обносках Черновецького. Правда, добряче відрерайтивши його напрацювання 2006-2008 рр. і, доповнивши свіжими романтичними дурницями. Другий ризикнув назвати набір в популістський спосіб описаних і смислово розрізнених тактичних рухів гучним словом «план».

Волевиявлення відбулося, голоси підрахують, але осад залишиться глибокий.

У підсумку кияни залишаються при піковому інтересі. Шанси на те, що найближчим часом у міста з'явиться відповідальне керівництво, продумана стратегія розвитку і прагматична тактика її реалізації дорівнюють нулю.

Що може громада в тій ситуації стагнації, яка нас чекає? Небагато, але все ж дещо. Я вам не скажу за весь Київ. У ньому зараз дуже багато тих, кому все одно, де жити, тільки б ситно. Так само, як і тих, кому об'єктивно складно мислити за межами турбот про хліб насущний.

А ось експертне співтовариство і розсудлива частина громадянського суспільства повинні починати готуватися до наступних виборів. Якщо, звичайно, ми збираємося жити в місті і віримо, що ще зможемо ним пишатися. #sapientisat