У Нью-Йорку обрали мером Зохрана Мамдані. Мамдані — це просто еталон популіста. Це такий гнучкохребетний, що мама не горюй. Створив собі образ нещасного пригнобленого біженця, хоча тато в нього індо-угандієць, професор, а мама індо-американка, режисерка кіно.

Тато, що примітно, не просто професор, а — професор колоніалізму і постколоніальних досліджень у Колумбійському університеті. Виявляється, у них є така наукова дисципліна…

До цього тато викладав у Кейптауні, але за два роки після скасування апартеїду чомусь не лишився в країні переможеної рівності та пролетаріату, де, здавалося б, просто роздолля для дослідника постколоніалізму, а переїхав до чортових імперіалістичних Штатів, де продовжив гризти граніт колоніальної науки.

Він ідентифікує себе саме соціалістом

Якби не прокляті білі гнобителі, тато досі б зі списом на антилоп полював, але та бог із ним, це справа хазяйська.

Сам Мамдані закінчив коледж, цілком собі забезпечений чувачок, із такої ж геть не бідної сім'ї, і, звісно, як водиться, — абсолютно упоротий лівак і фріпалестайнер.

Проти поліції: «Коли черевик нью-йоркської поліції у тебе на шиї — шнурки на ньому затягнуті ЦАХАЛом» — це його пряма цитата.

За безкоштовне житло, за зменшення прав власників житла і збільшення прав орендарів, безкоштовний проїзд (3000 км, сподіваюся?), муніципальні продуктові магазини, підвищення податків для багатих — ну, тобто повний набір наймахровішого лівацького популізму.

Загальне щастя для прекрасної країни робітників і селян.

Причому він не просто лівий — він саме соціаліст. Він ідентифікує себе саме соціалістом, а не якимось там демократом — хоча, звісно, у демократичній партії — або, скажімо, лібералом.

І ось що мене з усіх його висловлювань вразило найбільше. Ще одна цитата: «Наш соціалізм — це соціалізм солідарності через усі кордони. Це охоплює і палестинців».

Наша пісня гарна, нова — починаймо її знову. Стара-стара пісня — усі соціалізми до цього були неправильні, а ось наш соціалізм нарешті буде правильним! З неголеним людським обличчям Мамдані.

Ніколи не думав, що скажу це, але, чорт забирай, — Арестович мав рацію. Коли в ефірі у Латиніної сказав, що Путін усіх переграв. Таки так. Путін — а до нього Ленін, Сталін, Хрущов, Брежнєв тощо — перемогли. Не дарма вони сто років вкладали гроші в третій Інтернаціонал.

Башляли-башляли — і нарешті, через століття, Комінтерн розквіт-таки буйним цвітом по всій планеті.

У Нью-Йорку! Карл! У місті жовтого диявола! Цитаделі вовчого капіталізму! Символі імперіалізму! На Волл-стріт!

І протистоїть цьому тільки Трамп. Який уже заявив, що, якщо Мамдані переможе, він позбавить Нью-Йорк федерального фінансування. Ніколи не думав, що скажу і це — але і тут я згоден з оратором. День сьогодні, мабуть, такий.

Але, утім, я тільки підтримую. У добру путь, хлопаки. Вам треба нажертися цього по самі вуха. Щоб з очей полізло. Інакше це не вилікувати. Особливо мережа муніципальних продуктових магазинів мене надихає. Учіть слова: продуктовий набір, дефіцит, із-під прилавка, викинули. Через кілька десятиліть стане в пригоді.

Оригінал

У рамах проєкту Журналістика без посередників

Текст опубліковано з дозволу автора