Ментальний виклик для українців

Мій шведський партнер Крістер Ферлінг часто каже: ваші компанії не ростуть, тому що ви, українці, паталогічно не хочете ділитися владою.

По-перше, в управлінні – ви не делегуєте і тонете в операційці. По-друге, у володінні – ви уникаєте партнерства і втрачаєте ресурси для зростання. Ця проблема в Україні поширюється на всі сфери життя – і на бізнес, і на політику. І Крістер правий – ключ до її вирішення в культурі, в нашій ментальності.

Психологічно власник компанії (як і будь-яка людина) налаштований передати управління лише собі подібним. З усіх джерел сьогодні він чує HR-мантру, що приймати людей в компанію потрібно виключно на основі цінностей. А навички, мовляв, отримають в процесі роботи. Але чи потребує компанія такого «нового» управлінця?

Шведи часто говорять мені про те, що кожен новий СЕО змінює корпоративну культуру компанії, однак саме для цього його і запрошують – ринок постійно вимагає змін. Нещодавно на зустрічі DYB club обговорювали болючу тему «Бізнес без власника». Один з головних висновків – не шукайте собі подібних. Малоймовірно, що ви знайдете людину повністю з вашими цінностями. І при цьому профі. І мотивованого. «І він теж вибере вас», – як каже Ірина Стародубова, екс-СЕО АВК. Можливо, достатньо зійтися на тому, що ви поділяєте загальні для бізнес-етики принципи – порядність, відповідальність. А далі найголовніше для власника – робота над самим собою. Над розвитком нової якості – терпимості до іншого, відмінного від тебе.

Це найважливіший ментальний виклик для нас – навчитися приймати різноманітність як перевагу, як можливість. Пастка, через яку ми не здатні довіряти і чути. І в результаті делегувати, ділитися і зростати.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени