Справа Медведчука-Козака: чекаємо на телепорт, картатий плед або цирк
Пропоную хіт-парад головних способів ухиляння від правосуддя, які використовували обвинувачені можновладці в минулому
Традиційно наш народ використовує травневі свята для садово-польових робіт. А по телевізору показують розважальні передачі і ток-шоу без скандалів. Але цього року ініціатива «посадка» стосується не лише звичної в перші дні травня городини. Прокуратура підготувала підозри двом «першим особам» проросійської політики в Україні: куму президента Російської Федерації Вікторові Медведчуку і Тарасу Козаку. Обидва вони — депутати від Опозиційної платформи — За життя.
12 травня Медведчук прийшов на допит до Офісу генерального прокурора, прийняв підозру і сказав, що ховатися від слідства не планує. А на наступний день йому обрали запобіжний захід — цілодобовий домашній арешт. Тим часом Козак, за словами Медведчука, — на лікуванні в Білорусі.
Але навіть якщо Медведчук і буде ходити на судові засідання, це не означає, що справу не почнуть розвалювати його захисники чи однопартійці.
Утім, привід для радості таки є. Нарешті в Україні почали боротися із проросійською п’ятою колоною не санкціями проти власних громадян, а інструментами, які зазначені в КПК. Вперше за два роки президентства Зеленського його виборці спостерігають реалізацію однієї з його передвиборчих обіцянок — «весна прийде — саджати будемо».
Але ми з вами живемо в Україні не перший день і пам’ятаємо, що найяскравіші кримінальні справи не закінчуються вироками і позбавленнями волі, а завмирають.
Згадайте, скільки за останні 10 років в Україні було резонансних кримінальних справ, у яких немає вироків. Як тільки ставало зрозуміло, що Феміда вже готова підняти свій караючий меч, підозрювані або тікали за кордон, або замотувались у плед, втрачали свідомість, прикидались смертельно хворими. А вже потім, часто завдяки вдаваній сліпоті і глухоті українських правоохоронців та спецслужб, підозрювані або зникали з країни, або справи розвалювалися через відсутність доказів чи непереконливість прокурорів.
Яким шляхом піде Медведчук та його адвокати, ще наразі невідомо. А поки пропоную хіт-парад головних способів ухиляння від правосуддя, які використовували обвинувачені можновладці в минулому.
Спосіб № 1. Телепортація
Щойно стало зрозуміло, що Революція Гідності перемогла, Україну покинув Віктор Янукович. Разом із ним зникли, а потім матеріалізувалися у різних країнах його найближчі соратники: генпрокурор Віктор Пшонка, міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко, секретарка Ради національної безпеки і оборони Раїса Богатирьова, частина народних депутатів і керівників адміністрації президента. Щодо цих людей йшли слідчі дії, але участі у них вони особливо не брали. А коли з’являлися на екранах перед суддею наживо, то виголошували політичні промови і переконливо вдавали амнезію.
Подібні чудеса в стилі Коперфілда траплялися не так давно. Державний телепорт використав і син колишнього першого заступника голови РНБО Сергія Гладковського — Ігор. Він теж загадково зник з України, щоб не брати участь у слідчих діях. Він є фігурантом справи щодо Оптимумспецдеталь, корупційні втрати для держбюджету від діяльності якої оцінюються десятками мільйонів гривень. Ігор Гладковський тричі не прийшов до НАБУ за обвинувальним актом. Але на 35-ту річницю Чорнобильської трагедії ми дізналися, що телепорт в Ігоря Гладковського уже не працює, і він прибув до України літаком із Франкфурта.
Ну і найсвіжіший приклад — голова Окружного адміністративного суду Києва Павло Вовк. Той уже більше півроку не приходить на допити у справі про створення злочинної організації для захоплення влади в Україні. Хоча у Facebook регулярно пише, що знаходиться в Україні.
Спосіб 2. Замотатися у покривало
Цей спосіб — гірший за телепорт. Але теж добре працює. Справжні майстри навчилися їх комбінувати.
Не кожен має здоров’я витримати слідчі дії. Тим більше тоді, коли стає очевидно, що кримінальна справа доходить до вручення підозри або суду. Тут на допомогу приходить симуляція проблем зі здоров’ям, яку зручно використати для затягування судового процесу.
Коли у грудні 2014 року правоохоронці вирішили вручити підозру у розтраті коштів директорові державного підприємства Укрспирт Михайлові Лабутіну, то не змогли, адже той опинився в лікарні з терміновою потребою шунтування серця, звідки його викрали невідомі люди в камуфляжі. А за чотири роки ексчиновника знайшли у Румунії і екстрадували в Україну.
Інша гучна корупційна справа щодо «схеми Онищенка» про махінації на ринку газу почалася у 2016 році. Двох фігурантів цієї справи: ексголів фіскальної служби Романа Насірова і Валерія Постного знерухомлювали дивні хвороби, як тільки вони опинялися в залі суду. «Ковдра Насірова» з того часу стала мемом. Утім, після того, як за Насірова віддали 100 мільйонів гривень застави, про проблеми зі здоров’ям він більше не заявляє. Ну і справа якось затихла. Інший фігурант цієї справи Валерій Постний і зараз не перестає контактувати зі слідчими. Він теж заявляв про хвороби, як тільки потрапляв до суду, хоч експертизи і свідчили, що з ним усе добре.
Подібним у 2015−2016 роках займався і член політради партії УКРОП Геннадій Корбан. Його справа стосувалася, зокрема, викрадення двох людей і відмивання грошей. Коли Корбану присудили як запобіжний захід домашній арешт, то він на здоров’я не нарікав. Але як тільки його захотіли відправити під варту, то Корбану теж знадобився плед.
Спосіб 3. Зловживання правами
Є ще один варіант — затягувати суд не забороненими законом способами. У вересні 2015 року Верховна Рада України зняла недоторканність із нардепа Ігоря Мосійчука. Його звинуватили в збиранні хабарів начебто на діяльність Радикальної партії Олега Ляшка.
Мосійчука арештували в приміщенні парламенту і повезли в слідчий ізолятор СБУ. Там у Мосійчука відкрилася виразка шлунку. Нардепа забрали у реанімацію. Потім у Мосійчука з’явився адвокат, для якого треба було перекласти матеріали справи шрифтом Брайля. А далі Верховний суд визнав, що депутатську недоторканність із Мосійчука зняли із порушенням процедури. В результаті - Мосійчук вийшов з-під варти.
Є і свіжіший приклад з Рівного, де судять за хабарництво експрокурора Андрія Таргонія. Це той прокурор, до якого у часи смітникової люстрації приходив активіст Правого сектору Сашко Білий. Згодом Таргонія притягнули до відповідальності. Цього досвідченого юриста судять вже шостий рік. Недавно експрокурор, щоб йому змінили суддю, склав на неї заповіт. Зробив він це не через велику любов до саме цієї служительки Феміди, а для того, щоб у судді з’явився конфлікт інтересів.
Медведчук і Козак обрали дві різні стратегії захисту. Медведчук залишися в Україні, тоді як Козак начебто лікується у Білорусі і по підозру приходити, здається, не збирається. Слідству варто простежити, щоб кум Путіна не почав «хворіти» теж. Адже на процедурних порушеннях і картинці «хворого Медведчука» російські медіа розганятимуть в світі демонізований образ українського правосуддя. Російські і проросійські медіа уже висвітлюють справу Козака-Медведчука як боротьбу із опозицією й альтернативною думкою. І цей передбачуваний ризик треба врахувати і вміло йому протистояти.
За усіма фейками і фарсом, які можуть розвести у суді і навколо, буде ховатися головна проблема — проблема невідворотності покарання за злочини. Якщо Медведчук і Козак дійсно вчинили державну зраду, то довести це в умовах такого видовища буде дуже складно. Тим більше, що Медведчук і Козак мають адвокатів, які будуть «відносно законними способами» затягувати справу, що вже побачило суспільство в репортажах з суду. Через це процес зможе протривати не один рік. Якщо справа заглохне, або його виправдають, то Медведчук зможе закрити рота усім своїм проукраїнським опонентам.
Саме зараз наше правосуддя, правоохоронні органи та спецслужби мусять довести свою ефективність та дієвість. Прокурори повинні зібрати та представити достатньо доказів. Слідчі повинні добре попрацювати у межах процесуального закону, щоб доказова база не розсипалася, як замок на піску. Судді повинні витримати треш, який відбуватиметься. І все це для того, щоб суспільство могло сказати: «О, так в цій державі дійсно є закони і вершиться правосуддя іменем народу України!».
Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
