Мед і дьоготь по-українськи

Антикорупційний суд, про який так довго говорили, нарешті ухвалено. Ухвалено закон. Тепер попереду складний процес створення суду, який будуть всіляко саботувати. Зокрема і ті, хто сьогодні віддав за нього голоси. Віддав не тому, що хотів, а тому що довелося. Довелося дати занадто багато повноважень міжнародним експертам. Довелося створити ризики, що в наступний суд не вдасться протягнути своїх друзів і кумів, сусідів по Конча-Заспі. Хоча вони все одно будуть намагатися. І голосів набралося аж 315. Просто дивно.

Все пояснюється просто. Якщо не можна перемогти революцію, то її треба очолити. І тепер вони, звісно, з дитинства за антикорупційний суд. Як президент і його адміністрація, які ще восени говорили, що ми не Уганда і у нас усі суди повинні бути антикорупційними, так і рядові депутати, які ще тиждень тому стійко стояли на суверенітеті. На суверенному праві на корупцію. Як завжди, бабло перемогло зло.

Важіль МВФ досі працює, про що непрозоро натякнули кілька днів тому з державного департаменту. І висока залежність від МВФ не дала змоги пропетляти в цьому питанні. Будемо сподіватися, що не дала змоги, бо як закладені в тексті якісь бомби ще належить дізнатися. Все-таки, грати з шулером завжди складно.

Ну а потім трапилася стандартна для України історія. Після того, як українським депутатам та іншим товаришам нагадали, де їхнє місце. Після того, як змусили, саме змусили, ухвалити необхідне для країни рішення, їм знадобилася віддушина. І вони зробили капость. Це сталося вже не вперше.

Немає більшого компліменту для будь-якого міністра в Україні, ніж критика його депутатами

Для українських депутатів норма – робити капость після того, як їх, на їхню думку, принизили. Такий собі підлітковий комплекс. Коли проблемного тінейджера б'є вдома авторитарний батько, він приходить у школу і відривається на першокласниках. Свого часу це буде цікавим кейсом для психологів. Такий собі механізм компенсації. І як після введення е-декларацій, коли ЄС змусили український парламент ухвалити це рішення, депутати тут же по-садистськи помстилися, ввівши е-декларування для громадських активістів. І так само тепер, ухваливши антикорупційний суд, вони звільнили міністра фінансів Данилюка, який зокрема був одним з найактивніших лобістів цього рішення. Звільнили одного з небагатьох міністрів в українському уряді, кого не соромно було показати у пристойній компанії.

Немає більшого компліменту для будь-якого міністра в Україні, ніж критика його депутатами. Це визнання. Визнання, що людина реально займається реформами, а не імітує їх. Реально руйнує усталений порядок, який у нас не правильний, і намагається запустити все по-правильному. Якщо депутати не критикують міністра – значить він або в частці, або не допрацьовує. Тому що саме депутати в більшості своїй представляють вигоду одержувачів від наявної системи в Україні. І стільки компліментів, скількома сьогодні обдарували вже екс-міністра Данилюка може позаздрити навіть Супрун. Від Ляшка до Регіонів, від Юлі до аморфних мажоритарників. Компліменти лилися і лилися з уст депутатів. Які, кожен по-своєму, вирішували свою маленьку психологічну проблему. І знаходили компенсатори. Щоб знову згадати, що це саме вони володарі світу. І ніхто їм не указ. Саме вони королі.

Немає більшого компліменту для українського міністра, ніж невдоволення депутата. І це подвійно справедливо для міністра фінансів. Який повинен бути «містером Ні» в українських реаліях, посилаючи на три літери чергу з мажоритарників. І черга ображалася. І сьогодні всі ці люди торжествують.

Сьогодні торжествує Насіров, який десь п'є шампанське, загорнувшись у пледик на літньому майданчику модного ресторану. Торжествують люди, що втратили стабільний і високий дохід після введення автоматичного відшкодування ПДВ. І десь на Женевському озері торжествує один олігарх, який з цієї нагоди теж напевно вип'є і, може, після цього зателефонує сьогодні комусь у Києві. Всі ці люди сьогодні радіють. Навіть журналісти спеціальних передач на 1+1 святкують, відчуваючи свою причетність до відставки, хоч тепер їм і не треба клепати нові фейкові сюжети, що напевно позначиться на їхньому заробітку.

І навряд чи варто радіти українцям. Яких чекає попереду передвиборчий рік, коли апетити політиків зростають. І які повинні отримати компенсацію від діяльності колишніх власників Привату, які вкрали у всіх нас більше ніж 5 млрд доларів.

І річ не в тому, що новий міністр буде гірший або податливіший. Може і не буде. Оксана Маркарова, яка тепер очолить Мінфін, є позитивним персонажем і для МВФ, і для українського бізнесу. Вся справа в сигналі, який система посилає всім. Виштовхуючи зі своїх лав тих, хто дійсно хоче її змінити. Як вона виштовхнула Айварас Абромавичуса, як тепер під гигиканння депутатів вигнала Данилюка. Як зараз лінчує Лінчевського. Це вкотре доводить, що без приходу людей з новими цінностями, масового приходу, нічого не буде.

Поки цінності Майдану лише вивіска, а не принципи в перших головах, кожне рішення, яке протиснуть кредитори, будуть породжувати нові капості і гидоти. В яких нашим політикам немає рівних.

Текст опублікований з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени