Повну версію інтерв'ю Юваля Ноя Харарі відомій історикині, письменниці та журналістці Енн Еплбаум, що відбулося в рамах 20-ї щорічної зустрічі YES у Києві, організованій Фондом Віктора Пінчука, читайте тут

Мені здається, що ця війна наразі є найважливішим конфліктом, що відбувається у світі. Можливо, це закінчення Холодної війни. Тому що вона ставить під сумнів усі ці базові, засадничі цінності і норми світопорядку, світового ладу. Це ситуація, як у школі, коли є якийсь хуліган, який тероризує всю школу, а всі решта стоять і дивляться, чи цей хуліган зможе перемогти у протистоянні з нормальними, хорошими учнями. І так само відбувається по всьому світі. Якщо дозволять Путіну перемогти, то ми побачимо більше «путіних» у Південній Америці, в Азії і так далі. Якщо ж, з іншого боку, цього хулігана зупинять і покарають, то тоді стане зрозуміло, що ви не можете бути гопником, ви не можете бути цим буллером, ви будете покладатися на правила. І в цьому і полягає ідея демократії, миру, міжнародного права та світового порядку.

Тому що те, що ми бачимо в цій війні в Україні — зараз повертається один із найгірших монстрів людської історії. Ми думали, що ми його назавжди поховали, а це імперіалізм, і він постає знову. І в людській історії основною передумовою життя для всіх людських особин на землі було те, що в будь-який момент сусіди можуть вторгнутися на територію іншої країни, вбивати там населення, загарбувати і підкорювати собі цілі країни. Такою була ситуація у всій людській історії і, власне, в цьому полягає значення терміну імперіалізм.

Сьогодні менше витрачають на охорону здоров’я, ніж на військові цілі

Але за останні декілька поколінь це стало табу в міжнародній системі. Існують конфлікти, існують війни, але ця ідея, що ви можете просто захопити іншу країну знічев'я, тому що ви просто собі сильніший, — то це стало табу для всіх нормальних країн. І це табу діяло дуже ефективно, дієво, настільки, що багато країн забули взагалі, що таке імперіалізм. І вони почали говорити про культурний імперіалізм, про економічний імперіалізм, і забули абсолютно про справжній сенс цього терміну, який постав іще з Римської імперії, з Монгольської імперії і до Російської імперії. І тепер Путін повертає цей наратив у світі.

Говорили про вторгнення США в Ірак — і це було, звісно, величезною помилкою і, я вважаю, кримінальним злочином. Але ніколи не йшлося, навіть у самих яструбів в адміністрації Буша, навіть ніхто і не думав про те, щоб анексувати Іран, захопити їхні нафтові родовища або зробити Іран колонією Сполучених Штатів. А російська навала на Україну показує, що кожну область, яку захоплює російська армія, потім анексує російська держава. Це, власне, старий імперіалізм. І якщо їх не зупинити в Україні, то цей імперіалізм пошириться по всьому світу.

Одним основним наслідком буде те, що кожна країна в світі почуватиметься, що гроші відвертаються від системи охорони здоров’я, освіти, і мають вони йти на гармати, на ракети в Європі, в Америці, в усьому світі. Коли ми говоримо, що ми відмовилися спочатку від імперіалізму і досягли відносної стабільності ліберального світопорядку за останні десятиліття, то ми думали про свої державні бюджети, і статистика відображала зростання або стагнацію, і в основному люди робили розрахунки в цій галузі. У них були державні бюджети — і якщо подивитися на історію розвитку державних бюджетів за тисячі років людської історії, то ми побачимо, що на всіх етапах від стародавнього світу аж до ХХ століття військова частина цього бюджету становила зазвичай 50% державних бюджетів в цілому або в середньому. У Римській імперії, в Монгольському царстві, в Російській імперії 50% бюджету завжди йшло на військові цілі, на виплати зарплат військовим для закупівлі зброї і боєприпасів.

Останні пів століття в середньому уряди витрачали на воєнні видатки максимум 6% своїх національних бюджетів — всі країни, я не говорю зараз лише про держави Європейського Союзу. Навіть якщо подивитися на Корею, на Ізраїль, навіть на Сполучені Штати — 6% бюджету. [Можемо] співставити це з тими бюджетами, які вже тепер, у ХХІ столітті, вперше почали збільшувати свою військову частину аж до 10%.

Сьогодні менше витрачається на охорону здоров’я, ніж на військові цілі. Раніше навпаки це було найвеличнішим досягненням, яке можна порівняти з винаходженням вакцин і боротьбою з смертельним захворюванням. І це насправді величезне досягнення, яке вражає і стосується людей в цілому світі. І зараз воно під загрозою, бо якщо Путін виграє, окрім Росії ніхто насправді цього не сприйме.

Військовий бюджет Росії залишається таємницею, але я бачив дані, що це приблизно 6−10%, а, можливо, і більше, бо потрібно дуже багато грошей, щоб в такій війні перемогти. І в Східній Європі, і в інших місцях може виникнути така ситуація, коли є країна, що вважає себе могутньою, і вона нападає, вторгається в слабшу країну для того, щоб її підкорити. То я гадаю, що і в Латинській Америці, і в Азії люди дійдуть до висновку, що єдиний спосіб захиститися — це нарощувати військову потугу. А це означає, що гроші будуть забирати від медсестер і лікарів, а також зі шкіл і так далі, для того, щоб заплатити за ракети і заплатити солдатам.

Уже не згадую про величезну вартість того, що якщо так багато витрачати на війну, то люди не зможуть піднятися до вирішення наших спільних проблем, таких як, наприклад, зміна клімату. Коли ви живете у знанні того і в побоюванні того, що сусіди можуть до нас вторгнутися і нас завоювати, то як тоді проводити співробітництво?

20-та Щорічна зустріч Ялтинської Європейської Стратегії (YES) «НЕОБХІДНІСТЬ ПЕРЕМОГТИ» відбулася 13−14 вересня 2024 року в Києві. Понад 700 провідних політиків, дипломатів, бізнесменів, військовослужбовців Збройних сил України, ветеранів, громадських активістів та експертів з більш ніж 30 країн світу взяли участь у конференції, організованій YES у партнерстві з Фондом Віктора Пінчука.