Лінія дотику

Якщо буде можливість, передайте своїм політикам: не треба говорити про "лінію розмежування" на Донбасі, говоріть про "лінію дотику". Про це на прощання попросив колишній заступник міністра внутрішніх справ Хорватії Йошко Моріч. Саме він займався реформуванням поліції після закінчення війни між сербами і хорватами. Одна з реформ — створення змішаних тимчасових поліцейських сил на звільненій від військ Сербії території Хорватії. Вони формувалися за національним принципом: 50% сербів і 50% хорватів. Це була не просто ідея — такі змішані патрулі, що складалися з раніше непримиренних ворогів, дійсно займалися обходом територій і розслідуванням злочинів. Моріч любить наводити приклад із кішкою: "В успіх заходу ніхто не вірив. На першій зустрічі з начальниками відділків я сказав: "Якщо кішка вибіжить із двору на дорогу й її зіб'є машина, а потім виявиться, що машиною керував серб, а кішка вибігла з двору хорвата, то ми маємо все одно разом вирішувати цю проблему".

Мені так само складно уявити можливість повторення хорватського досвіду повністю в Україні. Мені важко уявити, що український поліцейський разом із "міліціонером ЛНР" патрулюватимуть вулиці, скажімо, в Красному Лучі. Можливо, тому що я поки не сказав про головний елемент, який дозволяє реалізувати такий сценарій.

Йдеться про міжнародну тимчасову адміністрацю. Під егідою ООН вона була створена в 1996 році та проіснувала два роки. Очолив її американський генерал Жан-Поль Кляйн. Адміністрація включала військовий і цивільний компоненти. Військові займалися демілітаризацією хорватської території, "підтримували мир". Цивільні створювали поліцію, відновлювали економіку (збитки Хорватії в результаті війни склали €32 млрд), організовували вибори.

У нас "ворогом" стає образ мислення наших співгромадян

Завдяки тимчасовій рівновіддаленій від воюючих сторін адміністрації ці самі сторони звикали жити в нових реаліях. Аби повернулися біженці. Аби пройшли вибори. Аби склалися нові економічні відносини. Наприклад, території бойових дій на два роки позбавили від необхідності платити податки. Перехідна адміністрація знадобилася, щоб передати країну новообраній хорватській владі. Одним із тих, хто опинився в цій владі, став чинний жупан (глава обладміністрації) Іво Жиніч. Під час війни він був командиром хорватського військового підрозділу. За словами Іво, у рамках передвиборної кампанії він відкрито казав: серби, які бажають залишитися у Хорватії, мають ставитися до неї як до своєї батьківщини. Інакше їм варто поїхати. І його почули — в містах, де сербів було найбільше, він отримав більшість голосів.

Це одна з важливих особливостей хорватських чиновників, які пройшли через вибори. Для них Хорватія не була "окраїною" або територією з невизначеним статусом. Для них це окрема, самостійна держава. Вони не загравали з сербським електоратом, не намагалися сподобатися тим, хто вагається.

Хорватський досвід приваблює своєю успішністю. Але це не означає, що він підходить нам на 100%. У Хорватії був зрозумілий ворог — серби. Люди іншої національності та іншого віросповідання. У нашому випадку це не так. Ніхто не скасовує того факту, що з Україною воює Росія. Але за роки війни РФ переформатувала свою участь у конфлікті, рекрутувавши місцевих жителів. За Росією залишилося військове командування, найманці, але в бойових зіткненнях часто беруть участь і українці. Тому наш "ворог" — не тільки представник іншої національності. "Ворогом" стає образ мислення, сформований російською пропагандою. Предмет війни — не тільки територія, але й речі, які не мають фізичного втілення, — мова, історія, спосіб життя.

До слова, у Хорватії, там, де сербське населення становить 33%, двомовне викладання, вивіски на будівлях органах влади та інше. У нас із цим питанням складніше, оскільки носієм російської мови є не тільки росіяни, а й українці. Тут потрібно своє рішення, точніше — розуміння один одного. Як казав колишній президент Хорватії Франьо Туджман: "Переможець не сіє насіння зла". До речі, "прощення" — процедуру, що містила в собі не тільки примирення народів, а й амністію, —Туджман оголошував чотири рази.

Так, ми можемо використовувати алгоритм хорватської мирної реінтеграції. І після виведення російських військ з України на територіях, які зараз мають статус окупованих, ввести тимчасову адміністрацію під егідою ООН. На неї можуть бути покладені і вирішення господарських питань, і організація виборів. Однак це процес не швидкий. "Вам потрібні хоробрість, мудрість, компроміс і терпіння", — сказав один із колишніх хорватських командирів.

Поїздка до Східної Славонії відбулася за підтримки Міністерства з питань тимчасово окупованих територій і тимчасово переміщених осіб

Колонка опублікована в журналі Новое Время за 19 липня 2018 року. Републікація повної версії тексту заборонена

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени