Це дуже небезпечно. Що показала реакція Кварталу 95 на критику новорічного шоу
Безадресне звинувачення в любові опонентів до російського диктатора-вбивці актриса Студії Квартал`95 подала як вибачення за свою роль переселенки зі Скадовська в новорічному шоу цьогоріч
«Проплаченим тварюкам, які спеціально піднімають хейт, я хочу сказати — ви і ваш Путін ху**о», — сказала Гатун у відеозверненні, записаному для свого Instagram. Безадресне звинувачення в любові опонентів до російського диктатора-вбивці актриса Студії Квартал`95 подала як вибачення за свою роль переселенки зі Скадовська в новорічному шоу цьогоріч. Її реакцію теоретично можна зрозуміти, і ці спроби з`являються в окремих дописах мешканців Facebook. Зокрема, наслідком скандального номера вже стало скасування вистави за участю Гатун і внесення її до бази Миротворець. Але погодьтеся, на цій хвилі в людини можуть здати й вочевидь здали нерви. Тож шукати довкола себе винних і зриватися на крики й лайку — цілком зрозуміла реакція.
Якби не один нюанс, який поки не вирізнили всі учасники дискусії, переважно віртуальної, мережевої. Ірина Гатун не просто вилаяла всіх критиків гамузом. Вона охрестила їх… друзями Путіна. Погодьтеся, інакше словосполучення ваш Путін трактувати неможливо. Тобто, за версією актриси, котра потрапила під роздачу за вульгарні жарти, котрі знецінюють вимушених переселенців, усі критики не лише її, а й Студії Квартал 95 — на боці головного ворога.
Відповіді в подібному тоні звучали не лише від майстрів гумору, а й загалом від діячів вітчизняного шоу-бізнесу дотепер не раз. Тут часто зринають імена учасників Дизель Шоу. Зокрема, свого часу акторка Ксенія Мішина порівняла Дизель Студію з рашистами через літеру Z у логотипі. В тому скандалі, нагадаю, йшлося про невиплату гонорару одному з режисерів. Не важливо, на чиєму боці там правда. Важливіше — той самий закид у форматі «ви — рашисти», без якого в цьому конфлікті можна було обійтися. Проте не обійшлося саме тому, що подібний закид — як гармати, останній аргумент королів. Коли хочеться однією фразою виграти суперечку, загнати опонентів у глуху оборону й мимоволі змушувати виправдовуватися.
Ворог у такий спосіб розмивається
У тій не надто давній історії сторони обмінялися звинуваченнями в питомо українському стилі обоє рябоє. Бо у відповідь Олексій Бланар, керівник Дизель Студіо, назвав Мішину, цитата, «політичною хвойдою». Там були інші слова, але «політичний» в українському лексиконі є синонімом продажності. Тобто, «зелебоб», «порохобот» чи — вищий пілотаж, — продався Путіну і бере участь у російських ІПСО. В гіршому випадку продався. В кращому — корисний ідіот, який працює на Росію.
У застосуванні проти них саме російського ІПСО задля дискредитації після повномасштабного вторгнення в різний час різними словами на різних майданчиках заявляли поп-співачка Світлана Лобода і репер Потап. Перша пояснила хейт на свою адресу, серед іншого, масштабом власної особистості та порівняла себе чомусь із російською співачкою Аллою Пугачовою. Раніше ж про особистість не йшлося — всі виступи проти себе Лобода називала проплаченими, хоча колеги по цеху вважають інакше. Потапу ж регулярно прилітає в соцмережах за регулярні вояжі за кордон і гламурні фото звідти, на що він теж огризається: мовляв, дискредитують його волонтерську діяльність.
Але це все — лірика. Згадані й незгадані критиковані персонажі здебільшого ходять по межі. Так, обзивають тих, хто їх критикує, проплаченими — але ні, не друзями Путіна. Ірина Гатун, а раніше — Ксенія Мішина і навряд лише вони негласний договір порушили. Він полягає в наступному: «політичну повію» і «продажних журнашлюх» всі всім пробачають, бо подібні визначення вже давненько в лексиконі ненормативної лексики чи просто публічної сварки. У відповідь на дурак сказав сам дурак, на тому й розійшлися. Та поки хіба журналістка Яніна Соколова відзначила в виступах кварталівців культуру, похідну від російської. Відповідно, у відповідь на справедливу критику не просто лаятися, а називати опонента другом Путіна — російська система координат і російський же підхід до світу.
Тут доведеться для прикладу згадати сумнозвісний російський серіал Слово пацана. Вже на третій хвилині першої серії член підліткової банди вимагає від правильного ровесника, який ще не знайшов себе, визначитися. Далі такий діалог: Я — не чушпан! Я людина. — Пі**р — теж людина. І що далі? Тепер хлопчина мусить відповісти самому собі на питання, чи хоче він лишитися пі**ром, чи пришитися до зграї. Де його, між іншим, на початках мають право бити всі, хто захоче.
У тому ж серіалі можна побачити інші форми протиставлень себе світові через знецінення опонента. І я чудово пам`ятаю, як такі практики працювали в СРСР. Народжені, вироблені й поширені на всі підконтрольні Кремлю території. Якщо треба було дружно зацькувати когось, хто насмілився на критичне зауваження, його тут же іменували агентом імперіалізму, сіонізму, а ще — тим, хто продався за джинси, жуйку чи західні платівки та співає з чужого голосу.
Нині в Україні вже помітні спроби дзеркалити ситуацію: хто нас критикує — той прихильник усього російського. І це небезпечно, бо ворог у такий спосіб розмивається. Добре, що є усвідомлення, хто наш заклятий ворог. Погано, що у роботі на ворога звинувачують ті, хто ще два роки тому давав за поребриком гастролі чи незаконно відвідували для відпочинку анексований Крим.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV