Це бета-версія нового сайту Нового Времени. Надсилайте свої зауваження на адресу newsite@nv.ua

Культ праці чи культ субсидій?

22 лютого, 18:22
1070
PR
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Останнім часом з’являється все більше повідомлень про те, що в Україні є безліч незакритих вакансій, а ось охочих працювати – немає

Усі виїхали? Не зовсім. Проблема – в субсидіях.

Наприклад, в Немирові Вінницької області японці відкрили новий завод з виробництва електропроводки для автомобілів. 2 тис робочих місць, але люди не йдуть, бо «бояться втратити субсидію». Кажуть, їм вигідніше сидіти вдома.

Або ще один приклад: в одній із торгових мереж в Києві та області – 600 вакансій. Керівник мережі розповідає, що одна з найпоширеніших причин відмови пошукачів – субсидії. 

Для розуміння масштабу проблеми – в січні 2018 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг отримували понад 6 млн  домогосподарств, або майже 42% від загальної кількості.

Тобто, півкраїни сидить на субсидіях!

Ще навесні 2016-го року відомий соціолог Євген Головаха попереджав, що масові субсидії породжуватимуть покоління утриманців. Це пов’язано з психологією. Людині важко відмовитися від безоплатної допомоги. Навіть, якщо з часом вона зможе заробити кошти, все одно намагатиметься зберегти соціальну допомогу.

Євген Головаха наводив цікавий приклад програми соціальної допомоги одиноким матерям в США. Програма діяла декілька десятків років і врешті-решт від неї відмовилися, бо спочатку одинокі матері, а потім їх доньки робили все, щоб не випасти з програми – не вступали в шлюб, не шукали роботу і т.д.

Подібний результат отримаємо ми, якщо збережемо культ субсидій.

По-перше, у мільйонів людей відіб’ємо бажання працювати і брати відповідальність за власне життя.  

По-друге, й надалі стимулюватимемо неефективне використання енергоресурсів. Погодьтеся, з субсидіями важко змусити себе утеплювати стіни і ставити нові вікна. 

Усі виїхали? Не зовсім. Проблема – в субсидіях

Насправді, урядовці зобов’язані створити умови для розвитку економіки, стимулювання нових робочих місць, росту реальних доходів населення. Субсидії ж не тільки нічого такого не роблять, не тільки деактивують людей, але ще й транзитом «перекачують» гроші з держбюджету в бюджети монополістів. І немає значення, державним або приватним, бо платимо за це всі ми.

Очевидно, багатьом політикам і чиновникам зручно, щоб мільйони сімей приходили до них з простягнутою рукою. В такій ситуації легше зберегти свої посади. І, навпаки, набагато важче завоювати довіру людей самостійних, незалежних, критично мислячих.

Але це тупиковий шлях.

Свого часу європейські країни зуміли вирватися з хронічної бідності завдяки культу праці. Пам’ятаймо про це, якщо ми справді прагнемо стати частиною Європи.