Інтерес усіх українців. Що відбувається навколо КСУ
Якщо президент спробує зараз призначити на посади Тупицького і Касмініна нових суддів, фактично у нас виникне дев’ятирічна конституційна криза
Колонку написано в співавторстві з експертом з питань правової політики адвокатом Максимом Костецьким
В історії України було немало випадків, коли Конституційний суд України (КСУ) опинявся в епіцентрі уваги суспільства. Достатньо згадати сумнозвісне рішення від 30 вересня 2010 року, яким суд в порушення профільного закону надав тодішньому президенту Віктору Януковичу необмежену владу. Або ж навпаки — рішення від 14 липня 2021 року, коли Конституційний суд визнав конституційним закон про забезпечення функціонування української мови, де окремо зазначив, що «загроза українській мові рівносильно є загрозою національній безпеці України».
Щоразу на шальки терезів ставляться критичні для держави та її розвитку питання: антикорупційна та судова реформи, гуманітарні державоутворюючі закони, система стримувань і противаг між гілками влади. А все тому, що КСУ для України — надважливий орган, наділений унікальними повноваженнями: встановлювати, що відповідає Конституції України, а що ні, і здійснювати офіційне її тлумачення. І ці рішення є остаточними, не підлягають оскарженню та мають наслідком негайне припинення дії норм, які були визнані неконституційними.
КСУ покликаний виступати арбітром в українській системі влади
Фактично, КСУ покликаний виступати арбітром в українській системі влади та забезпечувати сталість її функціонування. Якщо один з її елементів (скажімо, президент чи парламент) починає тягнути на себе ковдру, перебираючи непритаманні повноваження, своїми актами порушує Конституцію України, то КСУ є останнім форпостом захистом демократії.
Ні більше, ні менше. Без такого запобіжника мало що стримуватиме, зокрема, народних депутатів України від голосувань, що становитимуть загрозу конституційному ладу держави.
Однак, проблема з’являється тоді, коли такий запобіжник починає використовуватись владою у зовсім інших цілях. Через політичне квотування призначення суддів (по 6 суддів від президента, Верховної Ради та з'їзду суддів) окремі судді, ухвалюючи рішення, керуються не інтересами суспільства та верховенства права, а інтересами своїх патронів чи то й власним збагаченням.
Так, наприклад, трапилось 27 жовтня 2020 року, коли КСУ ухвалив рішення про скасування електронного декларування, відверто ігноруючи раціональні аргументи та так і не навівши достатніх обґрунтувань в мотивувальній частині свого рішення.
Для того, щоб такого більше не траплялось, а орган, який повинен захищати країну від криз, не продукував кризи самостійно, потрібно, щоб суддями Конституційного суду України ставали професійні, досвідчені та доброчесні фахівці, а не лояльні тим чи іншим політичним силам виконавці замовних рішень. І що найцікавіше — інструменти для цього є.
Ще з 2016 року в статті 148 Конституції України вказується, що відбір кандидатур на посаду судді КСУ здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку. Та на практиці жодного конкурсу не відбувається, а суб'єкти призначення обирають кандидатури, які будуть, за потреби, реалізовувати політичні побажання.
Ми подавали правки до законопроєкту «Про конституційну процедуру», які передбачали проведення відкритого і незалежного конкурсу перед призначенням суддів на посади. Профільний комітет правової політики спочатку врахував їх, однак пізніше передумав і тепер незалежність конкурсних процедур залежатиме вже від сесійного залу парламенту, що вже найближчим часом розглядатиме законопроект у другому читанні.
Ми повинні навчитись грати за правилами і будувати інституції, які забезпечуватимуть стабільність функціонування та розвитку держави — це в інтересах усіх громадян та політиків. Поспішні та емоційні рішення — шлях до створення нових криз. Системна робота в довгу — шлях до розвитку.
Судді КСУ Олександр Тупицький і Олександр Касмінін безперечно заслуговують уваги до своїх персон з боку правоохоронних органів і, у разі встановлення фактів вчинення кримінальних правопорушень, повинні бути притягнуті до відповідальності. Однак, незаконне скасування президентом указів про їх призначення не тільки не вирішує проблему, але і створює нову. Якщо президент спробує зараз призначити на ці посади нових суддів, фактично у нас виникне 9-річна конституційна криза (строк повноважень судді КСУ).
Раніше Касаційний адміністративний суд Верховного суду вже підтвердив незаконність указу президента, а 17 листопада Велика палата Верховного суду розгляне справу щодо оскарження цього рішення і вірогідно повторно встановить незаконність указу президента.
Попри це, у серпні президент Зеленський затвердив склад конкурсної комісії і розпочав конкурс до Конституційного Суду за своєю квотою — фактично, на дві неіснуючі вакансії, оскільки вони зараз заповнені суддями Тупицьким та Касмініним.
Для того, щоб уникнути чергової кризи, потрібно дочекатись закінчення строків повноважень цих двох суддів, що відбудеться вже у 2022 році, і тільки тоді призначати переможців конкурсу на посади.
Доброчесний і професійний склад КСУ — інтерес усіх українців.
В умовах, коли нарешті зрушила з місця судова реформа і Рада суддів України нарешті номінувала своїх кандидатів до складу Етичної ради (оновлюватиме органи суддівського врядування ВРП та ВККС), Конституційний Суд України повинен бути форпостом захисту реформ та верховенства права, а не інструментом їх знищення.
Вже зараз існує подання до КСУ щодо визнання неконституційними ключових елементів судової реформи. І якщо не забезпечити незалежність КСУ, можемо опинитись у ситуації, коли за крок до успіху, все знову доведеться починати спочатку.
Україна — не failed state, а спроможна європейська демократія. І якщо ми хочемо відповідати цьому статусу, то досить провалювати ключові реформи та ставити самим собі палки у колеса. Давайте краще ставити на ноги інституції та боротись із зовнішнім ворогом за порогом, що тільки чекає нашої поразки.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
