Дивно, але факт: пророкуючи результат першого туру виборів у Франції, соціологи практично не помилилися. Чотири провідних кандидата прийшли до проміжного фінішу практично ніздря в ніздрю, набравши в середньому по двадцять відсотків голосів і поділивши французький електорат порівну. Здавалося б, і результат другого туру виборів, призначеного на 7 травня, настільки ж вирішений. Колишній прем'єр-міністр Франсуа Фійон і кандидат соціалістів Бенуа Амон, які зазнали поразки, закликали виборців голосувати за лідера руху «Вперед» Еммануеля Макрона, якому пророкують понад 60 відсотків голосів. Можна зітхнути з полегшенням? Вкрай права популістка Марі Ле Пен, швидше за все, не опиниться в Єлисейському палаці. Стало бути, Франція, яка протягом десятиліть була опорою Європейського союзу, не буде загрожувати виходом з нього. Вона не стане повторювати спробу нового американського президента відгородитися від навколишнього світу, перекрити кордони і вийти з Шенгенської зони. В недоторканності залишаться зобов'язання Парижа в рамках НАТО. Ну, і Кремль може оплакати мільйони євро, які були виплачені партії Ле Пен у вигляді кредитів через підконтрольні банки.

Однак насправді все набагато складніше. Все, що відбувається нині в західному світі: британський Brexit — вихід з ЄС, обрання Дональда Трампа президентом США і, зрозуміло, те, що 7 мільйонів, тобто фактично чверть французьких виборців віддали голоси вкрай правій Ле Пен, — все це свідчить про найглибшу політичну кризу, що охопила західний світ. Стався жахливий розрив у цінностях не між розвиненими державами та іншими країнами. Розрив стався між елітами розвинених держав та їх народами.

У середовищі вітчизняних «патріотів» надзвичайно популярна теорія про те, що глобалізація виявилася вигідна горезвісному «золотому мільярду» і веде до зубожіння всіх інших. Підозрюю, що в результаті глобалізації утворився принципово інший «золотий мільярд» — в кожній конкретній країні деяка кількість людей щиро вірять у права людини, незалежно від статі, раси, соціального походження, сексуальної орієнтації, так само як толерантність і політкоректність. Однак ці їх цінності рішуче не поділяються переважною більшістю населення їх країн. Ця сама більшість щиро вірить в те, що всі біди їх країн походять від прибульців і що можна захиститися від тероризму, набудувавши на своїх кордонах стіни, як реальні, бетонні, так і віртуальні, бюрократичні.

Більшість громадян західних країн відчувають глибоку недовіру до правлячого класу. Користуючись своїм виборчим правом, ця більшість вимагає прийняття їх цінностей і цілком примітивних, будемо відверті, уявлень про світоустрій. Окремо треба сказати, що у захваті своєю перевагою еліта стала прощати своїм «небагатьом обраним» грішки, які ставали все крупніше і крупніше: корупцію, кумівство. Думаючи, що «проли» цього не помітять чи не зрозуміють. Виявилося, що чудово все помічають. Долю Франсуа Фійона, кандидата від «Республіканців», як раз вирішили звинувачення в корупції, абсолютно нікчемні за російськими мірками (Фійон, будучи сенатором, посприяв фіктивному призначенню дружини на посаду помічника депутата).

Особливість нинішніх виборів – відмова французів голосувати за традиційні партії, соціалістичну і республіканську. Все це робить французький електорат надзвичайно рухливим, схильним до швидкої зміни настроїв. Так, терористичний акт на Єлисейських полях, що стався за кілька днів до першого туру виборів, додав голосів Ле Пен. Нова терористична атака може рішуче змінити передвиборну ситуацію. У цьому випадку Москві, яка настільки однозначно сконцентрувалася на підтримці Ле Пен (та, подібно до звичайного російського губернатора, побувала напередодні виборів в Кремлі, демонструючи своїм виборцям путінське схвалення), ніяк не уникнути нових звинувачень. До речі, виборчий штаб Еммануеля Макрона вже заявляв про спроби російського втручання у французькі вибори...