Криве дзеркало української політики

Намагання Порошенка зіграти у гру проти антикорупційних органів і проти боротьби з корупцією обернулись для нього міжнародним скандалом. Дорікання він отримав як від дипломатів, так і від міжнародної преси. Статті The Economist, The Washington Post та інших не менш впливових медіа, рясніли політичними попередженнями офіційному Києву.

Щоб уникнути додаткових ризиків у справі над Саакашвілі, негативної міжнародної оцінки та можливої мобілізації електорату, влада намагається з однієї сторони пом’якшити свої методи, тобто не буде затримань у СІЗО, а з іншої – інформаційно перебити дану справу, іншими медійними приводами.

Наприклад, паралельно із розглядом ситуації щодо Саакашвілі ідуть виступи Яценюка й Авакова у справі Януковича.

Тобто паралельно йде дві важливі справи секунда в секунду. Зрозуміло, що медіа розриваються, намагаючись або транслювати обидві, або вибирати одну з них. Адже зрозуміло, що і Янукович, і Саакашвілі, і Яценюк, і Аваков – надзвичайно важливі медійні фігури.

Водночас ми бачимо багато інших нюансів, якими намагаються інформаційно затьмарити те, що відбувається в країні. За цими перебивками ми дуже часто не вловлюємо суть політичного процесу і спотворюємо оцінку діяльності чиновників. І це надзвичайно велика проблема.

Михайло Саакашвілі, який виліз на дах, настільки завищив планку входу в медійний ринок для політиків, що, наприклад, діячу, активісту, який хоче вийти в ефір багатьох телеканалів, потрібно вилазити на дах, а то і ще вище. Владі ж, щоб перебити медійні активності Саакашвілі, варто маніпулювати нами ще більше.

Дане викривлене сприйняття політичних успіхів та результатів, дуже негативно впливає на поточний стан якості політики в Україні. До прикладу, на Одещині, де Саакашвілі донедавна був губернатором, новий очільник взагалі не звучить у ЗМІ, але він добудував дорогу Одеса-Рені та залучає інвесторів на першу концесійну дорогу в Україні.

Але це не так страшно, адже не говорять і про негативи, за який варто було б критикувати владу. Наприклад, минулого тижня з українського ринку пішла всесвітньовідома компанія Intel, яка успішно пропрацювала в Україні понад 20 років. І це сигнал для влади, інвесторів та населення.

Під цей шум навколо Саакашвілі, Яценюка і Януковича, ми не чуємо, скільки українців сьогодні виїжджає закордон. Ми не говоримо сьогодні про те, як силовики нападають на офіси іноземних компаній, як вони вимагають якісь документи, хабарі. І це попри те, що вже прийняли закон про захист бізнесу.

Дуже багато мутацій відбулось на інформаційному та політичному ринку і політики не маючи змоги продемонструвати реальний результат просто намагаються перевести все у політичне шоу, зберігаючи стару українську традицію, що найкращий піар, найкраще медіа-висвітлення – це суди, мітинги та ув'язнення.

Наприклад, Яценюк пішов в суд виключно заради піару, Тимошенко пішла в суд на слухання щодо Саакашвілі виключно заради піару, на це ж засідання ще прийшло п'ять-десять депутатів не для того, щоб взяти його на поруки, а виключно заради піару.

Тому все ж таки населенню треба змінювати цю парадигму і вимагати від політиків конкретних справ, реального політичного продукту, а не простого інформаційного галасу і політичних маніпуляцій.

Бо якщо тенденція зберігатиметься, перемагатимуть виключно корупціонери, як от наприклад ректор-втікач Петро Мельник, який вчора був виправданий Бородянським районним судом.