Крісло під Путіним захиталося

14 січня 2016, 07:37
Кремль недооцінює невдоволення росіян погіршенням економічної ситуації

У цей понеділок, 11 січня, Росія почала свій традиційно запізнілий вступ у новий рік без екстрених геополітичних новин, зате з незвичайно суворими економічними перспективами.

Відео дня

Під час тривалих новорічних свят не було повідомлень про авіаудари в Сирії – замість них у новинах говорили про зниження цін на нафту і пов'язане з ним ослаблення рубля. Економічна рецесія – у формі не різкого спазму, але тривалої деградації – стала основним трендом, який визначить поведінку Росії та її становище в наступні місяці.

Кремлівська влада припускає, що ця траєкторія не призведе до катастрофічного брейкдауну, і що населення готується до труднощів, які цілком можна пережити. Але вона, найімовірніше, переоцінює терпіння мас, які оброблялися несамовитою пропагандою. У той же час, правляча еліта явно недооцінює необхідність врівноважити зовнішню політику Росії з реаліями її ресурсів, що виснажуються.

Макроекономічні дані на перший погляд не здаються настільки драматичними: 4% скорочення в 2015 і ще 1% у 2016-му, але Світовий банк називає Росію значним фактором ризику в глобальній фінансовій системі. Ліберальні економісти наголошують, що криза не призводить до розв'язання давньої проблеми неефективності держкомпаній, і стверджують, що спад економічної активності не подолати без структурних реформ. Проте, президент Володимир Путін не бачить необхідності щось робити. І нова Стратегія національної безпеки, незважаючи на те, що низька конкурентоспроможність і висока залежність від нафтових доходів у ній справедливо відзначені як загрози, стверджує, що економіка «збільшила свій потенціал».

На свята в новинах говорили не про Сирію, а про зниження цін на нафту і ослаблення рубля

Цю бездіяльність частково можна пояснити розгубленістю Путіна. Несподівано його віра в цінність природних ресурсів, що постійно підвищується, впала. Ще одне пояснення бездіяльності полягає в тому, що він, як і раніше, вірить у перекроювання світопорядку. Кремль тримається за тезу, що світова економіка – в безладді, тому Росії треба лише пережити цей виток кризи, а потім ціни на сировину знову підуть вгору, і благополуччя повернеться.

Світових новин, що викликають побоювання, звичайно, вистачає – від рішення ФРС США підняти процентні ставки до панічних атак на Шанхайській біржі – але Кремль інтерпретує їх як підтвердження своєї правоти, тоді як насправді він помиляється.

Російська Стратегія національної безпеки, зокрема, стверджує, що приплив мігрантів з Близького Сходу показує неадекватність євроатлантичної системи безпеки, побудованої навколо НАТО й ЄС. Це очікування розпаду західних інституцій підгодовує бажання покарати ворогів торговими санкціями. Такий підхід не виглядає мудрим, зважаючи на скорочення російського ринку; крім того, санкції виявилися дуже болючими для самих російських споживачів.

Відсутність зв'язку між керівниками, одержимими геополітичними конфліктами, і переважною більшістю росіян, які живуть від зарплати до зарплати, призводить до заперечення першими зростаючого невдоволення серед останніх. Масові протести далекобійників пробилися крізь цю стіну заперечення; Путіну довелося наказати уряду знизити податок, хоча на вимоги протестантів він не пішов з принципу. Державні телеканали конфлікт проігнорували, але соцопитування показують, що 80% росіян про нього знають, і 60% з них підтримують далекобійників. Як завжди, невдоволення скороченням доходів найпомітніше в Москві, але, по суті, регіонам доводиться ще важче.

Поширення регіональних проблем нерівномірне: порівняно нормальні результати показали регіони, які орієнтовані на оборонну промисловість і отримали щедре фінансування в рамках програми озброєння на 2020 рік. Вливання величезних ресурсів у виробництво стратегічних і звичайних озброєнь було надмірним навіть в огрядні 2011-2012 роки, як стверджував колишній міністр фінансів Олексій Кудрін; зараз же Росія явно не може собі такого дозволити.

Кожна вправа у проектуванні сили ще більше виснажує державний бюджет. І, відволікаючи увагу публіки міжнародного співтовариства то одним, то іншим конфліктом, Кремль стикається не тільки з незакритими зобов'язаннями, але і з втомою, яка шкодить патріотичній мобілізації населення.

Путін, який би він не був упевнений у незаперечності свого лідерства, ймовірно, все-таки підозрює, що його успіхи у врегулюванні економічної кризи не назвеш блискучими. Виступаючи перед широкою аудиторією і обраними групами олігархів, він неймовірно непереконливий у спробах заспокоїти слухачів; при цьому він явно не налаштований вислуховувати поради. Перестановки в уряді – завжди варіант, але з прем'єра Медведєва вийде поганенький цап-відбувайло.

Тоді як призначити налаштованого на реформи технократа означає поділитися владою, яку Путін так жадібно зосередив у своїх руках. Будь-який антикризовий план піде проти фіскально непідйомної, але політично обґрунтованої мілітаризації, а також зіштовхнеться з лютим спротивом корумпованих кланів, для яких держбюджет – джерело легких грошей. Ностальгійний і хижацький режим жив у кредит з початку десятиліття, а тепер користується страхом війни, щоб продовжити позичати. Але войовничості режиму шкодить його ж власна корупція.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Погляди
Дайджест авторських поглядів щодо найбільш гострих питань
Щовівторка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X