Кримські помилки Порошенка

Перша особа не зобов'язана знати всі деталі. Зрештою, для цього є помічники – люди, які перед кожним публічним заходом готують матеріали і довідки. І якщо президент України раз у раз робить помилки, коментуючи кримську тему, то це навряд чи можна назвати їхнім успіхом, пише Павло Казарін для Крим.Реаліі.

Коли взимку 2014-го Петро Порошенко обіцяв розібратися з тими, хто обміняв український паспорт на російський – це ще можна було списати на метушню. Весь рік йшла гаряча фаза війни і можна було припустити, що першій особі не було кому пояснити, що роздача російських паспортів в Криму не супроводжувалася вилученням українських. І що у двох з гаком мільйонів кримчан на руках виявилося відразу два паспорти. І що Міністерство юстиції України вже встигло до того моменту публічно заявити, що з розумінням ставиться до ситуації, в якій кримчани змушені брати російські документи, і не вважає це злочином.

Можливо, Петру Олексійовичу ніхто не встиг пояснити, що з точки зору українського законодавства злочином може вважатися лише порушення військової присяги або присяги держслужбовця. Що всі інші жителі окупованих територій з точки зору Києва можуть сприйматися тільки як заручники анексії. Що ніяка інша риторика в публічному полі просто неможлива.

Неможлива, тому що з приводу Криму в публічному просторі є дві стратегії поведінки.

Першу стратегію осідлав Кремль. Вона зводиться до того, що кримчани – це архітектори анексії. Що все, що сталося в лютому-березні 2014 го – це справа їхніх власних рук. Що російські війська лише «захищали вільне волевиявлення» жителів півострова. Що факт отримання кримчанами російських документів треба трактувати як прийняття ними нової реальності.

Друга стратегія зводиться до того, що анексію півострова здійснювали російські солдати. Що без введення військ ніяких потрясінь на півострові б не сталося. Що ніякого референдуму не було, тому що після введення чужих військ юридична цінність будь-яких окупаційних процедур дорівнює нулю. Що російський паспорт, виданий жителям півострова, Києвом сприймається як «аусвайс», який потрібен для побутового виживання. Що кримчани в масі своїй залишаються точно такими ж повноправними громадянами України, як жителі Сум або Рівного.

Обиватель може собі дозволити бути зловтішним і недалекоглядним, але цього права немає у відповідального політика. І якщо керівник країни в публічному просторі транслює тези з першої концепції, то він ллє воду на млин Кремля.

Коли Петро Порошенко заявляє, що кримчанам і жителям Донбасу потрібно видати закордонні паспорти старого зразка – це значить, що в його оточенні немає радників з питань Криму. Інакше б вони розповіли першій особі, що жителі півострова вже давно отримують біометричні «закордони». І що «безвіз» поширюється зокрема й на них.

Ці радники могли б розповісти президенту, що реальні кримські колабораціоністи не їздять на материк – тому що їм загрожує арешт і лава підсудних. І що логіка «всі проукраїнські виїхали на материк» не працює: ні, не виїхали. Багато людей просто «пішли під радари».

А ще вони могли б розповісти президенту, що евакуюватися з Криму на материк сьогодні досить непросто. Тому що Київ наклав обмеження на перевезення речей. І проукраїнськи налаштований кримчанин просто не може вивезти свій особистий скарб на територію Херсонської області, поки ця постанова не скасована.

Петре Олексійовичу, якщо у вас є радники з питань Криму – виженіть їх. Вони вас обманюють.