Крим і його переможені переможці

7 грудня, 15:03
3003
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Вони всі були на війні ще тоді, коли Росія її офіційно не розв'язала

У Криму затримали Еміля Курбедінова. Адвоката, який всі роки після анексії витягує людей з рук російської системи. Шиють екстремізм за пост у Facebook від 2013-го року.

За цей пост в січні 2017-го Еміль вже отримував 10 діб арешту. Журналіст Антон Наумлюк пише, що різниця лише в тому, що тоді цей пост виявили в мережі «ВКонтакте». Справа стара, а соцмережа нова. Тому справу теж вирішили оновити, - пише Павло Казарін для Крим.Реалії.

Можливо, причина в тому, що Еміль Курбедінов був серед тих кримських адвокатів, хто першими зголосилися захищати полонених українських моряків.

Можливо, причина в тому, що він і його колеги давно стали скалкою для російського правоохоронного голема.

Можливо, причина в тому, що він – кримський татарин. А, найімовірніше, все разом.

Цікава деталь. Експертний висновок про екстремізм поста адвоката Курбедінова писав Андрій Нікіфоров. Кримський політолог, який тепер доводить, що «універсальний ісламський прапор», зображений в пості, «ніяка організація, крім «Хізб ут-Тахрір» не використовує». Втім, Андрію Нікіфорову не звикати, для нього це, як мінімум, дев'ята справа проти кримських татар і мусульман, в якій він бере участь як експерт.

Майдан став результатом їх політичного вибору

Антон Наумлюк пише про те, що ще в 1995 році Нікіфоров виступав з доповіддю «Новоросія як геополітичне ядро ​​майбутньої Росії». У 2014-му він же заявляв, що «кримські татари, на відміну від кримчан інших національностей, вкрай неоднозначно сприйняли поверненню Криму до складу Росії. Деякі – вороже, деякі – насторожено». І що як фронду стали «демонструвати свою етнічність» – прапорами і символікою. Рік по тому – в 2015-му – Нікіфоров напише, що «соціальна база антиросійських настроїв є в Криму тільки в кримськотатарському середовищі».

Знаєте, я ж пам'ятаю експерта Андрія Нікіфорова. Доля нерідко з ним зводила в різні довоєнні роки. Просто тоді він намагався заретушувати Україну на мапі світу, а тепер намагається зробити те ж з кримськими татарами.

Для таких, як він, головна проблема Януковича була в тому, що він недостатньо Путін. А вада Радянського Союзу – в тому, що він не остаточно русифікував українців. Вони всі були на війні ще тоді, коли Росія її офіційно не розв'язала.

А потім сталася анексія, і вони стали ще завзятіше відстоювати символ віри. І тепер уже головний докір Путіну з їх боку – це те, що він недостатньо Путін. І те, що ще не ділить танковими клинами сусідню країну на зони окупації.

І найдивніше в тому, що всі ці люди живуть в мирі з самими собою. Тому що звикли сприймати себе як гнану меншину. Скаржилися на українізацію в ті роки, коли Крим чув державну мову лише з екранів кінотеатрів. Билися за «Новоросію», коли інша країна і терміну такого не знала.

У цьому сенсі вони абсолютно цілісні. І пишуть свої експертні висновки навіть не за гроші (ну або не тільки за них), а за покликом серця. Сповнені переконаності, що вони на самому передньому краю окопів захищають крихітну Росію від гігантського левіафана. Одне щупальце якого пофарбовано в кольори кримськотатарського прапора, інше – жовто-блакитне, а третє – ліберально-правозахисне.

Вони наполегливо переконують себе, що вони – це меншість. Що навколо – полчища і армії. Що світ ополчився на Росію, а вона всього лише дає здачі. Вважати себе меншиною – дуже зручно, тому що це ставить тебе в сильну етичну позицію. Дозволяє виправдовувати будь-які дії, тому що «а як інакше?» Тому що «а ля гер ком а ля гер», і взагалі «не ми перші почали».

Їм неможливо пояснити, що першими почали саме вони – навіть якщо взяти за точку відліку не анексію, а Майдан. Тому що Януковича в 2010-му вибирали саме вони. Того самого Януковича, від злодійкуватості і тупості якого під кінець втомилися навіть в Кремлі.

Це був їх політичний вибір – зробити президентом людину, яка перетворила країну на кримінальну вотчину. Яка крала швидше, ніж встигала брати в борг. Яка дратувала всіх настільки, що змогла об'єднати проти себе всю країну. У цьому сенсі Майдан став результатом їх політичного вибору. І звинувачувати їм, крім себе, нікого.

А ще їм неможливо пояснити, що ця меншість – це не вони, а ті, з ким вони воюють. Кримські татари, яким закидають недостатню любов до триколора. Українці, які намагаються вирватися з обіймів імперії. Всі ті, хто намагається відстояти право на особливу думку і почуття власної гідності. Їм неможливо це пояснити, тому що це позбавить цих людей п'єдесталу. І вони ризикують виявити, що Д'Артаньян в цій ситуації – адвокат Еміль Курбедінов. А вони – ні.

Втім, вони можуть вважати себе нормою. І намагатися відмовити в цьому всім іншим. Курбедінову. Сенцову. Балуху. Людям з кримськотатарськими, українськими та російськими прізвищами, які в ситуації етичного перелому вибрали той бік, який не обіцяє їм посади і кар'єри. Які зробили те, завдяки чому одні залишаються в пам'яті й підручниках. А інші – ні.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу   Мнения Нового Времени

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua