Шість років по тому. Як змінився Крим
Крим. Шість років окупації. Шість років я не був удома. Діти підросли. Наше життя дуже змінилося. Цінності переосмислені
Через шість років окупації Крим, яким ми його знали, залишився тільки у спогадах і снах кримчан. Півострів змінився до невпізнання, а про те, що там відбувається насправді, ми знаємо все менше.
Тема Криму випала з центру суспільної уваги в Україні. Інформація з території окупованого півострова надходить обривками — найчастіше українські ЗМІ не мають можливості підтвердити і перевірити факти. Та й представники влади не працюють над актуалізацією кримської теми — навіть ті рідкісні законопроекти щодо Криму, які реєструють в парламенті, не доходять до голосування.
Як би жахливо це не звучало, до анексії Криму начебто звикли… А тим часом окупанти обжилися в Криму і послідовно повертають його в радянське минуле: малий бізнес сходить нанівець, головним інвестором півострова залишається держава РФ — нікому не хочеться вкладати кошти в анексовану територію. Туризм, екологія, сільське господарство, які ще 6 років тому були пріоритетами — все це тепер не цікаве російським окупантам. Розвивається в Криму тільки військово-промисловий комплекс…
То який же він — Крим сьогоднішній? Що буде відбуватися в різних сферах життя півострова в 2020 році? І чи допоміг Керченський міст?
Інвестиції
Деградація економіки Криму з початком анексії була неминуча. Крим до 2014 року був вигідним об'єктом інвестування і для європейських інвесторів, і для китайських, і звичайно ж російських бізнесменів, які щорічно вкладали мільярди рублів у різні сфери. Після анексії, через міжнародні санкцій, транспортної і енергетичну ізоляцію, півострів належним чином не залучив навіть російських інвесторів. Російський бізнес слухає Путіна, киває, але в Крим не йде.
До анексії в економіку Криму інвестували $1,9 млрд прямих іноземних інвестицій, а вже в 2014 році обсяг інвестицій в Крим знизився майже в 2,8 разу.
Пропагандисти регулярно звітують про зростання економіки і збільшення доходів кримчан. Однак реальна картина сильно відрізняється — купівельна спроможність і рівень життя кримчан не тільки не зросли після анексії, але навіть впали, враховуючи зростання цін і рівень інфляції. Економічні труднощі змушують все більше кримчан залишати півострів. Так, якщо до анексії в Криму було 921,8 тис. економічно активного населення, то в 2019 таких було вже 889,1 тис.
Міст
Протягом чотирьох років кримчан годували обіцянками і обіцяли їм «золоті гори», які повинні були, мабуть, «приїхати» по Керченському мосту. Але ось міст побудували, «вваливши» в його будівництво понад $6 млрд, але… Чуда так і не сталося. Після відкриття об'єкта ціни на півострові продовжили зростати, турпотік майже не змінився, а економіка регіону продовжує руйнуватися. Сьогодні, в лютому ціни на більшість продуктів харчування в Сімферополі вище, ніж у Києві на 30%, а в серпні різниця була майже в половину.
Відкриття моста хоч і спростило доставку вантажів на півострів і зробило її більш стабільною, але не змінило рівень цін. Справа в тому, що більшість перевізників взагалі не планують знижувати вартість своїх послуг — попит на перевезення до Криму значно вище попиту на вивезення товарів з Криму, саме тому вартість доставки фури з продуктами об'ємом 20 тонн з Москви до Сімферополя становить 150 тис. рублів, а назад — 50 тис. рублів. Залізничне сполучення через протоку також нічого не змінить, адже тарифи російської залізниці дуже високі, а значить і ціни не впадуть. Крім того, ціни на продукти в РФ в принципі завжди були і є вищими за українські на 15−20%.
Туризм
Проблеми кримського туризму не зводяться до логістики. До анексії Крим гостинно зустрічав російських туристів: ходили потяги, українські продукти були дешевші і якісніші, відпочинок був комфортнішим і доступнішим, не було ризиків і загроз, на вулицях не зустрічалися військові і бронетехніка. Але тоді максимально вдавалося залучити до Криму лише 1,3 млн туристів з РФ. Тепер ціни в Криму стали навіть вище, ніж московські, відпочинок дорожче, ніж у Сочі і регулярні повідомлення в російських ЗМІ про екологічні лиха і теракти на півострові. У 2019-му році найдешевший тур з Москви на двох до Феодосії коштує 39 тисяч рублів — подорожі в Туреччину, Єгипет, навіть Грецію — дешевше. Немає ніяких підстав для збільшення турпотоку з РФ у окупований Крим.
Немає й іноземних туристів. У 2013 році український півострів прийняв 540 000 туристів з ЄС, Туреччини і далекого зарубіжжя, а ще 320 000 з Білорусі. Сьогодні він залишається для всього світу «сірою зоною» — ризиковою і не рекомендованою для туризму.
У туріндустрії було задіяно понад 100 000 кримчан. Багато з них залишилися без роботи, багато хто пішов з цього бізнесу.
Хімічна промисловість
Не додає плюсів туристичному іміджу Криму та екологічна катастрофа, яка сталася на півночі півострова в серпні цього року. У ніч на 24 серпня на півночі окупованого Криму стався викид отруйних хімікатів з кислотонакопичувача заводу Кримський титан. Роботу заводу зупинили тільки через два тижні, а вже в кінці жовтня Кримський титан знову запрацював. Кардинально поліпшити ситуацію з кислотонакопичувачем не вдалося. Та й взагалі — заводи, розташовані в цьому регіоні, не здатні працювати в умовах «сірої зони». Завод Титан розташований в Армянську не тому, що там для нього є сировина або збут його продукції. І Титан, і Кримський содовий завод сильно залежать від української енергосистеми, і від ресурсної бази, зокрема від води, від Північно-Кримського каналу. Завод і раніше потрапляв у різні колізії через те, що знаходиться на стику двох адміністративних регіонів України — Херсонської області та Криму, через що навіть розглядалося питання зміни адмінмеж.
Інфраструктура водопостачання, залізничного сполучення, газо- та енергозабезпечення побудована так, що значна частина її знаходиться на території Херсонської області. Хімічний комплекс не здатний безпечно працювати автономно від материкової України, а наслідки можуть бути катастрофічними і для Чорного, і для Азовського морів.
Політика української влади щодо ситуації з Кримським титаном дуже слабка.
Але не можна забувати про цю тему, необхідно наполягати на міжнародній екологічній місії, залучати іноземних експертів. Будь-яка іноземна комісія підтвердить небезпеку функціонування хімічного комплексу в умовах анексії, тим більше, що ситуація стосується двох морів міжнародного значення.
В Армянську і Красноперекопську в роботі хімпідприємств задіяно майже 10 000 осіб. Всі вони можуть залишитися без роботи. Інших варіантів зайнятості населення в цьому регіоні просто немає. Зупинення заводів стане дуже гострою соціальною проблемою.
Сільське господарство і виноробство
Якщо спочатку російська влада за допомогою інструментів пропаганди ще намагалася запевнити кримчан, що у сільського господарства на півострові є шанси, то сьогодні навіть вони вже визнали, що без дніпровської води нічого не врегулюється. Засолення грунтів найближчим часом стане дуже серйозною проблемою.
Обсяги врожаю помітно зменшуються з кожним роком, навіть судячи з офіційних даних. Після збирання ранніх зернових і зернобобових культур в РФ заявили, що всього було намолочено 906 тис. тонн зернових з площі понад 548 тис. га, що на 48% нижче від торішнього врожаю. Але я не вірю в ці цифри, думаю, реальні обсяги мінімум удвічі менше.
Після ситуації на Кримському титані, вже й російські екологи визнали, що в разі не врегулювання в найближчій перспективі питання водозабезпечення Криму в промислових масштабах, існує велика ймовірність виникнення неконтрольованих надзвичайних подій у вигляді подальших техногенних катастроф, спалахів різних захворювань серед населення і худоби, а також загальної дестабілізації екологічної ситуації.
Через відсутність належного поливу близько 60−65% врожаю овочевих і фруктових культур гине щороку. Крім того, пересихають пасовища через що відбувається швидке зменшення поголів'я рогатої худоби.
Розвиток сільськогосподарського сектора в Криму не цікавий Росії. Кримські продукти не потрібні в РФ — російським виробникам і бізнесу вигідно, щоб сільське господарство в Криму знищувалося. Краснодарський рис замінив кримський дуже швидко. 30 000 рисових чеків Півночі Криму стали непридатними. Те ж відбулося й з овочівництвом. Без роботи в селах залишилося 7000 осіб.
Про виноградарство та виноробство в Криму також не можна сказати нічого хорошого. Загальна динаміка скорочення площ плодоносних виноградників невтішна. Так, станом на 1 січня 2013 року їх площа становила 20,5 тис. га, а в 2017 році — 14,1 тис. га, що на 30% менше. Врожайність знизилася з 56 до 35,4 центнерів з гектара. Серед чинників, які сприяли цьому — незаконне відчуження земель, будівництво об'єктів інфраструктури і прокладки доріг на території виноградників, низький контроль землеустрою.
Виноробство — «візитівка» Криму — страждає з кожним роком все сильніше. Російська анексія завдала непоправної шкоди виноробній галузі Криму. Всесвітньо відомі винні бренди українського півострова в Росії тепер називають «винним напоєм», знамениті кріплені кримські вина знімають з виробництва, тому що вони не потрапляють під російські стандарти, а колекційні — просто розпродають.
План конкретних дій, заходів з деокупації півострова досі, за 6 років (!) не розроблений. Звичайно, до річниці анексії або під час найбільш резонансних подій в Криму, з трибун робляться гучні заяви і звучать обіцянки «повернути Крим в найближчі дні». Тому «Крим — це Україна» в основному на рівні риторики.
Текст опубліковано з дозволу автора
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
