Чому членство України в альянсі невідворотнє
У Вашингтоні Україна отримала рамку для набуття повноправного членства в альянсі
Вашингтон приймає ювілейний 75-й саміт країн-членів Північноатлантичного альянсу (НАТО). Лідери 32 країн зібралися у американській столиці на щорічну зустріч, щоб продемонструвати світу єдність та рішучість безпекового альянсу у часи геополітичної нестабільності. Це уже третій саміт НАТО з початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну 24 лютого 2022 року.
В оприлюдненій напередодні Декларації Вашингтонського саміту НАТО помітний відчутний прогрес у підтримці України, засудженні дій Росії та її союзників, а також у посиленні альянсу, порівняно із документи опублікованими на попередніх двох самітах.
Декларації самітів НАТО останніх трьох років в унісон твердо проголошують підтримку та солідарність із урядом та народом України, а також визнають її територіальну цілісність, суверенітет та незалежність. Однак усі сподівання українців кожного року направлені не на отримання чергових «декларацій», а на отримання запрошення стати частиною блоку. Проте ані в Мадриді у 2022 році, ані у Вільнюсі у 2023, і схоже на те, що і у Вашингтоні у 2024 році Україна не отримає запрошення і не стане членом НАТО.
Незважаючи на це, у Вашингтоні Україна отримала рамку для набуття повноправного членства в альянсі. Якщо у Декларації Мадридського саміту обережно зазначалося, що наша країна має право самостійно вирішувати власну долю щодо вступу до альянсу, а у комюніке минулорічного Вільнюського саміту згадали про зобов’язання Бухарестського саміту 2008 року, що Україна колись стане членом НАТО, то Декларація Вашингтонського саміту містить чітку тезу про те, що майбутнє України — в НАТО і країна стане членом альянсу, коли відповідатиме певним критеріям. Незважаючи на декларативний характер усіх цих заяв, декларація 2024 року містить чіткі визначені інструменти інтеграції до блоку. У документі визнається, що рішення саміту НАТО та Ради Україна-НАТО разом із роботою, яку проводять союзники, конструюють міст для вступу України в НАТО.
Росія становить загрозу альянсу у довгостроковій перспективі
НАТО анонсувало надання довгострокової підтримки Україні, а також створення окремих спеціальних програм. У деклараціях попередніх самітів НАТО були лише згадки про надання підтримки Україні: від посилення пакетів допомоги та надання нелетального оборонного озброєння (non-lethal defence equipment) до затвердження Комплексного пакету допомоги на суму понад пів мільйона євро. У Вашингтоні союзники погодилися, що наступного року нададуть 40 млрд євро базового фінансування для України, що включатиме зброю, підготовку військових, логістичні витрати та інвестиції в українську військову інфраструктуру. Також будуть створені Об'єднаний аналітичний, тренувальний та освітній центр Україна-НАТО та Програма НАТО з тренувань та допомоги Україні в галузі безпеки.
На попередніх самітах НАТО, після розв’язання Росією повномасштабної війни в Україні, дії росіян були засуджені як акт агресії, що порушує міжнародні норми та принципи, а також підриває загальносвітову систему безпеки.
Декларація Вашингтонського саміту визнала, що Росія становить загрозу альянсу у довгостроковій перспективі. Путінська верхівка прагне підірвати усталені міжнародні норми та продовжує перебудовувати свою економіку під військові потреби, власне тому у декларації схвально відгукуються про збільшення кількості країн-членів, які виділяють на оборону власних країн 2% ВВП. Учасники саміту погодилися розширити виробничі потужності альянсу, щоб мати змогу у довгостроковій перспективі підтримувати Україну, а також бути готовими до нових загроз з боку Росії.
Важливо, що вперше з 24 лютого 2022 року зобов’язання щодо підтримки та надання допомоги Україні винесені окремим підрозділом Декларації саміту. Це свідчить про наявність консенсусу між країнами — членами альянсу щодо довгострокової підтримки та побудови конструктивних відносин з Україною.
Декларація Вашингтонського саміту чітко виокремлює коло союзників Росії (КНР, Білорусь, Іран та КНДР) у її війні з Україною та засуджує їхні дії. Вперше країни альянсу прямо звинуватили комуністичний Китай у постачанні товарів подвійного призначення та технічних компонентів, що використовуються російською військовою промисловістю. Для порівняння у Декларації Мадридського саміту НАТО йшлося про те, що лише КНР намагається кинути виклик інтересам блоку та підірвати міжнародний порядок у світі, а документ Вільнюського саміту чітко зазначив, що саме стратегічне партнерство між Китаєм та Росією є спробою підірвати міжнародний порядок. Декларація саміту у Вашингтоні містить пряме звинувачення Китаю за його підтримку військової промисловості Росії, що дозволяє Путіну продовжувати вести війну. НАТО закликало КНР, як постійного члена Ради Безпеки ООН, припинити постачання матеріалів та політично підтримувати російські військові дії.
Також вперше у Декларації саміту НАТО прямо називаються країни, які надають військову та політичну підтримку діям Росії проти України. Поряд з Китаєм на такому ж рівні у Декларації засуджено Білорусь, яка продовжує надавати свою територію та інфраструктуру для російської військової машини, а також КНДР та Іран, керівництво яких надає пряму військову допомогу Росії.
Тому, незважаючи на те, що Україна на саміті у Вашингтоні не отримала запрошення стати членом альянсу, в історичній перспективі можна помітити великі зрушення у наданні військової допомоги, посиленні блоку, засудженні дій Росії та чіткому визначенні її союзників у війні проти України. Фактично інтеграція в НАТО України відбувається поступово та за замовчуванням, адже альтернативи ані для нашої країни, ані для країн-членів альянсу немає.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
