Колонка записана в рамках заходу NV «Формула успіху для України», що відбувся 11 листопада

Без моделі безпеки насправді жодна більш-менш стала ситуація неможлива. Скільки б ми не намагалися робити більше для просування на фронтах, все одно модель безпеки — це те, що фундаментально необхідно для будь-якої майбутньої реальності. Якщо не буде безпеки, ми не будемо себе почуватися нормально, ніхто не буде інвестувати ні всередині, ні зовні, і ми будемо вигадувати різні складні схеми.

Хороша новина в тому, що модель безпеки однозначно буде.

Складна новина в тому, що, по-перше, не існує моделі безпеки тільки для України. Це буде загальна нова модель безпеки, вона буде європейською, скоріше за все, навіть ширшою — вона буде західною.

І є дві фундаментальні речі, пов’язані з цим. Перше, я не бачу, яким чином ми можемо гарантувати нашу безпеку поза інтеграцією повною в Захід. І це не стосується тільки ЄС або НАТО. Це стосується нас як суспільства, нас як країни, як нації. Ніяких інших варіантів на сьогодні не існує, є інші концепції. У китайців є концепція, shared security, як я іноді називаю, понятійна безпека. Для нас це не підходить, для нас має бути безпека на основі цінностей, які у нас є, які у нас спільні із Заходом, на основі правил. Інших варіантів немає. А тепер один, два, три, які можуть бути варіанти безпеки. І це дуже просто.

Перший варіант це зробити з нас такого собі потужного дикобраза. Ми можемо зробити це самі. І ми точно маємо в цю історію вкластися. Що б не було в майбутньому, ми маємо більше і більше робити самі. Зброю, що завгодно. Це можуть бути наші друзі, але не в сенсі ізраїльської моделі, в яку я не вірю. Вона ніколи не спрацює для України. І плюс, юридично це зафіксувати ратифікаціями буде практично неможливо. Поки що це має такий вигляд.

Друга модель — це гарантії безпеки двосторонні чи багатосторонні. Зараз сплеск цих дискусій навколо Саудівської Аравії або Південної Кореї. Непогана історія, але тільки як проміжна функція на стрибку до НАТО.

Якщо б не було Штатів, поставте собі питання, — що б було з Україною?

І третій варіант — це НАТО. Інших варіантів на перспективу не існує. Більше того, ніяка європейська інтеграція без НАТО працювати не буде. І наш вступ до ЄС буде фундаментально іншим, ніж все, що було до цього, оскільки в Росії спробують зруйнувати цей вступ. Ми всі пам’ятаємо 2013 рік. І це буде історія не просто виконання якихось формальних речей, де ми будемо ставити галочки, а історія боротьби.

І останнє, яку я бачу фундаментальну пастку для нас. І я бачу як реальний ризик те, що можна назвати «недофінляндізацією» України. Ну от уявіть собі, нам дають там концепцію — а давайте зробимо з вас такого дикобразика симпатичного, але це тримається на перспективу. Рішення поки що щодо просування до НАТО немає. Тобто перспектива є, але формальних рішень немає. Ми зависаємо в стані невизначеної небезпеки, ми рухаємось на шляху до Європейського Союзу. Там ми десь зупиняємось на спільному ринку оскільки виконуємо якісь правила, але нам поки що не дають можливість ухвалення спільних рішень. І от в цій ситуації, на фоні необхідності якихось розмов з Росією, такий ризик, на жаль, все ж таки є. Ну і будучи країною, яка змобілізована і мілітаризована, це буде нам, відверто скажемо, заважати на вступ до Європейського Союзу. Тому альтернативи НАТО немає, скільки б ми її не шукали і не намагалися знайти. ЄС без НАТО не працює.

Чи може щось гарантувати нам безпеку за межами НАТО. Взагалі в ХХ столітті було два успішних проекти країн, які зуміли в умовах постійної небезпеки стартанути і зробити драйв. Це Ізраїль і Південна Корея.

Як на мене це не спрацює для України. Оскільки, по-перше, немає рішення про те, що розміщення баз на територію України можливе сьогодні. А по-друге, а хто гарантує ці гарантії? Якщо це НАТО, то ці гарантії будуть гарантовані. Якщо ці гарантії не виконуються один раз, то немає самого НАТО, немає довіри до НАТО. А двосторонні гарантії - це історія доволі хитра. І історія, як на мене, не зовсім певна, оскільки, врешті-решт, єдиний, хто може це гарантувати, це американці. А тоді виникає питання, а скільки всього і кому можуть гарантувати американці? Південна Корея, Японія, Тайвань. Так це півсвіту насправді. І тоді у мене виникає питання, чи буде вся ця історія працювати?

Моя відповідь з того, що я бачу, і з того, як ідуть дискусії сьогодні в Вашингтоні - ні. І скільки б ми не говорили про оцю симпатичну історію про європейські країни, які мають об'єднатися в спільноту, щоб забезпечити безпеку, поки що без Сполучених Штатів нічого не працює. Маємо сказати чесно. І навіть з точки зору нашої війни з Росією. Якщо б не було Штатів, поставте собі питання, — що б було? Так що Європа в майбутньому, як другий полюс Заходу, я двома руками за це. Але поки що давайте отримаємо американські гарантії в рамках НАТО і підемо далі. А потім будемо створювати європейські полюси і всі інші класні речі.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV