Завершився перший місяць 2024 року, і консенсусний прогноз перспектив світової економіки залишається обережно оптимістичним: більшість центробанків і аналітиків прогнозують або «м’яку посадку», або потенційно відсутність будь-якої «посадки» взагалі. Навіть мій колега, Нуріель Рубіні, який знаменитий своїми «ведмежими» прогнозами, вважає найгірший сценарій найменш імовірним.

Керівники компаній і політики, з якими я розмовляв у січні в Давосі на Всесвітньому економічному форумі (ВЕФ), поділяють ці настрої. З огляду на той факт, що у 2023 році світова економіка не скотилася в рецесію, незважаючи на різке підвищення процентних ставок, багато експертів тепер позитивно оцінюють перспективи на 2024 рік. Коли я просив їх пояснити свій оптимізм, вони або посилалися на економічні показники США, які виявилися кращими, ніж очікували, або передбачали, що штучний інтелект виступить як каталізатор бурхливого зростання продуктивності, на який покладають багато надій. Як зауважив один міністр фінансів, «якщо ви не оптиміст за природою, вам не треба бути міністром фінансів».

Світові економісти теж поділяють цю думку. Опитування ВЕФ «Прогнози головних економістів. Січень 2024» показало, що більшість респондентів очікують на помірний спад світової економіки 2024 року, але не відчувають із цього приводу сильних тривог і вважають майбутнє уповільнення здоровою корекцією, спричиненою інфляційним тиском через надлишковий попит.

Останні тенденції не дають особливих приводів для оптимізму

Навіть збої у світовій торгівлі через напади єменських хуситів на комерційні судна в Червоному морі та через триваючі війни в Україні та Газі не затьмарили життєрадісного настрою аналітиків і бізнес-лідерів. Фондовий ринок США б'є рекорди, і навіть зазвичай консервативний Міжнародний валютний фонд переглянув свої прогнози економічного зростання в бік підвищення. В останньому випуску доповіді «Перспективи світової економіки» ризики для глобального зростання названі «загалом збалансованими». Такі оцінки сильно відрізняються від того обережного тону, яким МВФ зазвичай користується для того, щоб не підштовхнути міністрів фінансів до неприпустимо різкого збільшення держвидатків.

У критично важливий рік виборів, коли в десятках країн (у них мешкає половина світового населення) громадяни збираються на виборчі дільниці, вже й так очікували, що державні видатки різко збільшуватимуться. У макроекономіці цей феномен називають «політичним бюджетним циклом»: політики, які перебувають при владі, хочуть стимулювати економіку, щоб підвищити свої шанси на переобрання, і тому вони збільшують держвидатки і верстають бюджети зі збільшеним дефіцитом.

Незважаючи на порівняно життєрадісний консенсус, останні події свідчать про те, що ризики для зростання світової економіки, як і раніше, вельми негативні. Почати з того, що я глибоко скептично сприйняв заяву уряду Китаю про зростання економіки країни на 5,2% у 2023 році.

Цифри темпів зростання ВВП вже давно набули в Китаї великого політичного значення, особливо протягом минулого року, коли голова Сі Цзіньпін консолідував своє одноосібне правління, звільнивши безліч вищих чиновників, зокрема міністрів оборони та закордонних справ. Оскільки китайська економіка зіткнулася з дефляцією, падінням цін на нерухомість і слабким попитом, стає дедалі очевидніше, що її біди далекі від завершення, а Сі Цзіньпін рішуче налаштований контролювати інформацію про це.

Поєднання тривалого уповільнення темпів зростання економіки з крахом сектору нерухомості може призвести Китай до «втраченого десятиліття» в японському стилі. У ситуації такого сповільненого краху економічного поїзда (крах компаній із сектору нерухомості та проблеми з борговими зобов’язаннями місцевих органів влади) існує очевидне кейнсіанське рішення: почати прямі грошові виплати домогосподарствам. Але китайські споживачі більше схильні збирати, а не витрачати (на відміну від марнотратних споживачів в Америці), а держборг Китаю і так уже зростає швидкими темпами, тому підвищується ймовірність виникнення порочного кола «борг-дефляція».

Тим часом економіка Європи, хоча й уникла рецесії 2023 року, цього року, як багато хто очікує, збереже мляві темпи зростання. Наполегливе небажання європейських країн інвестувати у власну оборону означає, що після потенційного повернення в Білий дім колишнього президента США Дональда Трампа у 2025 році може знадобитися болюча корекція. Викликає тривогу факт, що лідери Європи явно не готуються до такого сценарію, хоча війна в Україні виснажує арсенали європейських боєприпасів швидше, ніж їх можна поповнити.

Європа зіткнулася також із негативними економічними наслідками підписаного президентом США Джо Байденом закону «Про зниження інфляції», який за допомогою податкових стимулів намагається переманити в Америку європейські компанії. Передбачається, що цей закон покликаний прискорити перехід Америки до «зеленої» енергетики, однак, по суті, це протекціоністський торговельний захід. Можливо, він надав американській економіці короткострокового прискорення, проте його довгострокові наслідки можуть стати повторенням наслідків закону Смута-Хоулі «Про тарифи» (1930 рік), який спровокував міжнародну торговельну війну та посилив Велику депресію.

Утім, торговельний протекціонізм Байдена виглядає помірним порівняно з планами Трампа: запровадити мито в розмірі 10% практично на всі імпортовані товари. Цей крок може посіяти хаос у світовій торговельній системі. Європейські країни зрозумілим чином сподіваються на переобрання Байдена, який — на відміну від Трампа — неодноразово підтверджував свою прихильність ідеї приборкати російський експансіонізм.

Викликає тривогу і той факт, що демократи і республіканці в США явно не зацікавлені в скороченні державних видатків, не кажучи вже про скорочення бюджетного дефіциту. Незалежно від того, яка з двох партій отримає контроль над Конгресом після листопадових виборів, немає сумнівів у майбутніх великих видатках за рахунок збільшення дефіциту бюджету. Однак, якщо реальні відсоткові ставки залишаться підвищеними (цього багато хто очікує), уряду, можливо, доведеться обирати між вкрай непопулярним посиленням бюджетної політики і чиненням тиску на ФРС з метою дозволити новий сплеск інфляції.

Незважаючи на популярні зараз припущення, що світова економіка нібито рухається до м’якої посадки, останні тенденції не дають особливих приводів для оптимізму. На світ чекає ще один турбулентний рік. Влада й аналітики мають пам’ятати про те, що м’яка посадка втрачає значення, якщо вона відбувається в зоні землетрусу.

NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Project Syndicate. Републікація повної версії тексту заборонена

Оригінал

Copyright: Project Syndicate 2024

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV