Заголовки новин про нещодавню зустріч Дональда Трампа з Сі Цзіньпіном були присвячені оголошеному торговельному перемир’ю між президентами США і Китаю. Тим часом, у тіні залишилася куди більш значуща тема: яка визначить характер стратегічного протистояння з найвищими ставками між двома найбільшими державами світу: боротьба за панування у сфері штучного інтелекту (ШІ).

Світ вступив у найбільш доленосні технологічні перегони з часів ядерної ери — тільки тепер зброєю служать не атоми, а алгоритми. Це не перегони за володіння єдиною суперзброєю, а змагання за те, хто визначить, як думатимуть, працюватимуть і ухвалюватимуть рішення цілі суспільства. ШІ змінює не тільки баланс сил на планеті, а й саму природу влади — і способи її застосування.

Перегони, що визначають долю поколінь

Китайський уряд розглядає штучний інтелект як ключовий двигун того, що він називає «всеосяжною національною міццю». Саме тому Пекін зосереджений на стрімкій інтеграції ШІ в системи спостереження, споживчі товари та послуги, передове виробництво, військову модернізацію і навіть наукові дослідження — у межах єдиної державної стратегії.

Як зазначає Тесс де Блан-Кноулз, старший директор технологічних програм Atlantic council: «Одна з примітних особливостей китайського підходу — пріоритет практичного застосування, або так званого AI-plus. Китай має перевагу перед США у здатності задавати напрям і стимулювати інтеграцію ШІ в усі галузі економіки».

Коли йдеться про розроблення і застосування ШІ, приватний сектор Китаю підпорядкований волі Комуністичної партії. Цикл інновацій, що виникає при цьому, принципово відрізняється від західної моделі, де взаємини між владою, бізнесом і науковими колами набагато менш централізовані.