Хвороби росту України

13 березня 2018, 13:43
1187
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Якщо наші тексти будуть актуальні для наших онуків – значить, ми програли

Під час однієї з університетських лекцій мова зайшла про Парфьонова. Того самого, який «Намедни» і документальні фільми. Виявилося, що студенти його не знають. В той момент відчув себе динозавром. Без будь-якого жалю.

Вік аудиторії визначає наш набір ілюстрацій. Дискусію про рок і попсу для молодих українців немає сенсу оконтурювати за допомогою БГ і Кіркорова. В українських міленіалів свої герої – і в їх пантеоні все менше місця для жителів колишньої метрополії. Поки ми сперечаємося про межі «русского мира» – вони для себе їх вже знайшли, – пише Павло Казарін для Крим.Реалії.

Україна емансипуєтся. І весь корпус текстів останніх чотирьох років присвячений пошуку країною самої себе. Ми кожен день придумуємо собі тисячолітні традиції. Перевинаходимо символи і естетику. Сперечаємося про культурне громадянство Цоя і Висоцького. Домовляємося про те, що таке Україна, і де вона закінчується.

Наше забуття – найкращий критерій нашої перемоги

Це природний процес. Через нього пройшли всі молоді нації. Бенедикт Андерсон визначає націю як уявну спільноту, і коли так, то ми якраз починаємо себе уявляти.

Всі наші суперечки – це лише хвороби росту. Вони перестануть бути актуальними в той момент, коли Україна стане Україною. У той момент, коли буде знайдено нову рівновагу. Коли ми пояснимо самим собі – самих себе.

Це станеться в той момент, коли все покоління нинішніх авторів стане неактуальним. Просто тому, що підуть у небуття ті дискусії, в яких ми ламаємо риторичні списи. Зрештою, який сенс в текстах, які обгрунтовують право Фінляндії на незалежність, якщо вона здобула її сто років тому?

Ми всі повинні втратити свою актуальність.Тією же мірою, якою застаріли німецькі публіцисти, що билися за падіння Берлінської стіни. Написане ними – доля архівістів та істориків. Які вивчають період холодної війни і захищають дисертації з історії боротьби за возз'єднання.

Ідеальне українське майбутнє – це те, в якому аналогічна доля уготована всім нам. В якому не залишиться місця для суперечок про суверенітет і незалежність. Про роль і місце державної мови і національної культури. В якому сама тема імперського реваншу буде викликати не роздратування, а подив. Через свою глибоку неактуальність.

Всі наші нинішні тексти – це суперечки про нас самих. Про те, де закінчуються «вони» і починаємося «ми». Про те, де проходить межа між Європою і «русским миром». Про те, чому Україна – не Росія. Питання не закрите, поки ми продовжуємо сперечатися.

Ми всі повинні канути в небуття. Втратити актуальність. Стати архівами. Якщо наші тексти будуть актуальні для наших онуків – значить, ми програли. Ідеальне майбутнє – це те, в якому наші тексти стануть набором трюїзмів. Очевидних і самі собою зрозумілих.

Наше забуття – найкращий критерій нашої перемоги.

Друкується з дозволу Радіо Свобода/Радіо Вільна Європа, 2101 Коннектикут авеню, Вашингтон 20036, США

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени

Подкасти Радіо НВ

Пропустили улюблену передачу? Не дослухали інтерв'ю? Хочете переслухати радіошоу з архіву?

Підпишіться на подкасти Радіо НВ на Soundcloud.
Слухайте та поширюйте!

Слухати подкасти

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

nv-opinion@nv.ua

Вибір редакції

Ігри

Вчора, 13:00

thumb img
Кошмар для Sony. Google анонсувала хмарний ігровий сервіс Stadia
Інновації

Вчора, 20:00

thumb img
Куди ви пхаєтесь. Білл Гейтс закликав забути про космос і розв'язати 10 глобальних проблем планети Земля
Travel

Вчора, 20:44

thumb img
Далекий континент. Чим може підкорити українця Австралія