Якби всі приходили за повістками — не було б жодної потреби у «бусиках». Але три роки тилового існування привчили багатьох, що з війною можна не перетинатись — і люди сподіваються, що зможуть зберегти цей статус-кво. А оскільки зізнаватись у подібному непрестижно — вони, як виправдання, щоразу висувають своїй країні умови.

Одні вимагають спершу відправити на фронт поліцейських/депутатів/суддів. Інші пропонують збільшити зарплати військовим, щоб у ТЦК знову вишикувалися черги. Треті пояснюють своє небажання служити тим, що армія не відповідає їхнім високим стандартам.

Хочете, щоб процес мобілізації вас не торкнувся

В основі всіх цих пояснень — одна й та сама ідея, що воювати має хтось інший. Всі ці умови — насправді виправдання. Люди звикли, що війну тягне на собі хтось іще — і не прагнуть змінювати свій повсякденний ритм життя. Якщо їм приходить повістка — вони зазвичай відправляють її у смітник. Бо за це їм світить хіба що штраф. Дякуємо нашим законодавцям.

Щоразу, коли ви вимагаєте, щоб ТЦК були схожі на ЦНАП — ви просто хочете, щоб процес мобілізації вас не торкнувся. Тому що ЦНАП — це офіс, який чекає на ваш візит. А не зупиняє вас на вулиці, щоб перевірити документи.

Ті, хто хотів служити, вже служать. Саме тому рекрутинг не вихід — він забезпечує сьогодні відсотків п’ять від загальної потреби армії в людях. І якщо попередні три роки ви не одягали форму, то лише завдяки тим, що хтось одягнув її раніше, ніж ви.

А тому так. Методи ТЦК прямо пропорційні до вашої поведінки. Ми всі хотіли б, щоб мобілізаційний процес відбувався цивілізовано і без ексцесів. Щоб ТЦК відправляли повістки, а люди за цими повістками приходили служити.

Але якщо чоловіки грають у хованки, то чому ви дивуєтесь, що ТЦК теж змушені грати в цю гру?

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV