Знаєте, яка головна претензія була у Еки Згуладзе після перших змін київського патруля в далекому 2015-му? «Прекратите ездить на красный! Я запрещаю, хоть закон разрешает! Только с истекающим кровью ребенком по дороге в больницу можно!» Шкода… Воно ж тільки почало з’являтися — це п’янке відчуття, що тобі вже дозволено трохи більше, ніж іншим. Хоча б в частині правил дорожнього руху.

«Ця робота ламає людей», — попереджав майбутніх курсантів під час тестування один старий мєнт. Ось це відчуття дозволеності, помножене на трешову роботу з трешовим контингентом, швидко призводять до змін психіки у тих, в кого вона слабша. З подивом спостерігав, як деякі дівчата починають лаятися так, що реально в’януть вуха. Про хлопців взагалі мовчу. Теж швидко став таким. А вже через лишень півтора року нерідко було чути: то одного виженуть за п’яні витівки поза службою, то іншу за вживання наркотиків. Такі приклади я спостерігав з першими патрульними 15-го року. Відбір тоді був двадцять людей на місце. Мав перед очима приклади, коли новобранці приходили з палаючими серцями змінювати світ на краще, а закінчували нерідко звільненнями за пияцтвом за кермом і хабарі.

Робота в поліції - страшна річ, а людська психіка — надзвичайно крихка. Нещодавній приклад: відео із затриманням в стані психічного розладу київського комбата патрульної поліції Антона Сидоренка. Поліцейський користувався повагою, жодних нарікань від колег і громадян. І раптом людина натурально з'їхала з глузду. Чотири роки роботи «на лінії», і адью — прямо в «дурку». Адже коли ти працюєш з демонами, в тебе вони теж активізуються. І потрібно мати сталевий стержень всередині, щоб постійно цих демонів стримувати і бороти в собі.

Інакше шлях один — вниз по похиленій. Що допомагає? Правильна культура в колективі. Демонів пияцтва і хабарів в київській «патрульці» керівництво з людей виганяло разом з їх носіями. Всі знали, що це не є норма. Що відбувається в патрулі деяких інших міст, зокрема в Одесі? Там з’явилася нова норма: брати хабарі і передавати. Культура покотилася униз. Коли там когось зґвалтують? Лише питання часу.

Читайте також:

Уляна Супрун

Кому дзвонити, коли вбиває поліція?

Є ще демони надмірного застосування сили. Як часто пишуть коментатори під поліцейськими відео у соцмережах: «Я б не витримав, я б йому врізав!» Цих чортенят ніхто навіть не намагається контролювати. Це ж поліція, вона мусить застосовувати силу. А межу між «недостатньо» і «надмірно» кожен поліцейський визначає сам, і часто вона дуже тонка.

Але що ж я лише про «патрульку». Що відбувається в наших райвідділах? Там культура дозволяє все. Бухай за кермом, грабуй під час обшуків, твори що заманеться, все це не має значення, якщо ти даєш показники. Закономірно закінчується катуваннями і зґвалтуваннями. Не всі можуть зупинитися.

Можливо, в райвідділи відразу приходять на роботу монстри? Чи дійсно ці двоє кагарлицьких ґвалтівників були патологічними садистами, що вдало сховались від переатестації?

Читайте також:

Ольга Ковтун

Злочин у Кагарлику та гендерне насильство. Для чого Україні Стамбульська конвенція

Ні, всі вони стали такими в процесі. В процесі роботи в системі, яка закриває очі на всі твої перевищення і витівки. Коли ніхто тобі не забороняє «їздити на червоне». Коли відчуття «трошки можна» поступово ламає психіку і переходить у відчуття вседозволеності. І тоді в декого остаточно «зриває дах».

А що ж робити? Тут як в теорії розбитих вікон: створення культури нетерпимості до дрібних порушень дозволить запобігти великим. Але така постановка питання щодо нинішньої Національної поліції України — це божевільна фантастика. Тому Кагарлики і Врадіївки будуть і далі. Важко побороти чортів, коли один з них — твій головний шеф.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ