ЄС та умовні рефлекси влади

Весь 2013-й рік Партія регіонів вмовляла Європу заплющити очі на «кейс Тимошенко» і дати Україні Асоціацію з ЄС. Головна інтрига того часу полягала в тому, у кого першого здадуть нерви - – Брюсселя чи Києва. Таке собі змагання на величину тестикул та мистецтво покер-фейсу, - пише журналіст Павло Казарін для Крим.Реалії.

Я чітко пам'ятаю міркування «регіоналів» про те, що доля всієї країни не може залежати від долі однієї людини. Що справу Тимошенко треба «відв'язати» від підписання Асоціації. Більше того - тоді було чимало проукраїнських експертів, які говорили про те, що сама по собі ця угода створить точку росту для всієї країни, яка буде і далі інтегруватися в західний світ, вириваючись з пострадянського простору.

У підсумку все закінчилося тим, що Москва просто перекупила Віктора Януковича, і він сам в останній момент відмовився що б там не було з Брюсселем підписувати.

Але я просто хочу нагадати, що якби Брюссель тоді надав Україні Асоціацію з ЄС, то Віктор Федорович залишався б легітимним і беззмінним. А стежками Межигір'я прогулювався б в кращому випадку Микола Янович. Янукович би залишався головним втіленням проєвропейського курсу України, а опозиція, у якої відібрали б єдиний козир, і далі б приречено сповзала в маргінез бездіяльності і нісенітниці.

Через три роки все повторюється.

І ось вже зрив запуску системи електронного декларування стає головним вододілом українського порядку. Одна частина експертного співтовариства каже, що безвізовий режим Україні все одно варто надати - тому що це потрібно простим громадянам. Інша - що до виправлення всіх порушень ні про «безвіз», ні про фіндопомогу не може йти і мови.

І точно так само перші звинувачують других у короткозорості. Кажуть, що безвізовий режим потрібен громадянам, що їх поїздки в Європу наблизять Україну до ЄС. Що фінансова допомога в умовах, коли країна воює з Росією, є важливою сама по собі.

Але давайте будемо чесні - як мінімум, самі з собою.

Справа в тому, що для європейців тема безвізового режиму і фіндопомоги - це єдині в їх арсеналі стимули, за допомогою яких Київ змушують проводити реформи. Саме з їх допомогою Брюсселю вдасться пролобіювати в Україні прийняття найбільш непопулярних серед корупціонерів рішень. Включаючи, до речі, і електронне декларування. Більш того - ЄС навіть прописує в своїх внутрішніх положеннях процедуру позбавлення тієї чи іншої країни безвізового режиму - щоб зберігати можливість тиснути на Київ, якщо той вже постфактум вирішить «зіскочити з теми реформ».

По суті, ЄС виробляє у офіційного Києва умовні рефлекси. Є реформи - є допомога і безвіз. Немає реформ - немає допомоги і безвізу.

Давайте начистоту: безвізовий режим сам по собі - куди менше придбання для України, ніж пакет антикорупційних законів. Саме антикорупційні закони і електронне декларування повинні бути метою України і українців, а не можливість їздити в ЄС без віз. Тому що безвізовий режим може бути і в Україні Віктора Януковича, а тому наша єдина задача в тому, щоб ніякого нового «віктора-януковича» не з'явилося.

Безвізовий режим - лише винагорода, яка повинна йти після того, як країна погоджується з'їсти ліки. Але який сенс у винагороді, якщо ліки так і залишилися лежати на полиці?