Як вибудовувати відносини з МВФ

Співпраця України з МВФ бере свій початок із середини 1990-х років. Відтоді ж ведеться бурхлива дискусія щодо її результатів та перспектив. Вчергове активізувалася вона в останні кілька місяців. Йде суперечка – чи отримаємо ми чергові транші кредитів Фонду. Це дуже важливо. Але важливо проаналізувати і помилки, які наша країна робила в процесі співпраці з МВФ.

Існує чимало домислів щодо доцільності співпраці України з Фондом. Так само, як і недооцінка ролі МВФ у становленні української економіки, в сприянні виходу з кризових ситуацій. Вважати, що МВФ намагається законсервувати бідність тієї чи іншої країни, або зробити її сировинним придатком розвиненого світу – ознака щонайменше заангажованості і небажання тверезо оцінити ситуацію.

По-перше, багато заходів, пропонованих МВФ – розумні і в перспективі корисні. По-друге, в поточній реальності для України альтернативи кредитам МВФ немає. В першу чергу, потрібно пам'ятати про ті труднощі, з якими Україна може зіткнутися в процесі погашення зовнішнього боргу протягом 2019-2020 років в разі гальмування кредитної співпраці з МВФ.

Звісно, результати діяльності фонду потрібно оцінювати всебічно. Наприклад, програма МВФ у Чилі в 1976-1980 роках обґрунтовано вважається успішною. Її було проведено в умовах несприятливої зовнішньоекономічної ситуації для Чилі. Стабілізацію сфери публічних фінансів у Чилі було успішно здійснено за допомогою приватизації держвласності, реструктуризації банківської системи і лібералізації процентних ставок. Щоправда, на вимогу МВФ національну валюту Чилі було девальвовано в 1,5 рази, але навряд чи поліпшення зовнішньоторгівельного балансу країни було можливим без цього заходу. В результаті безробіття в Чилі з 1976 по 1980 роки скоротилося з 15 до 10%, середньорічний темп інфляції знизився з 300% до 44%, середньорічний темп приросту ВВП склав 7,5%.

Справедливості заради, варто сказати, що в політиці МВФ поряд із успіхами були й невдачі. Наприклад, в Аргентині, Мексиці, деяких країнах Південно-Східної Азії. У кожному разі були індивідуальні причини, але висновок з невдалого досвіду полягає в тому, що немає єдиної моделі проведення стабілізаційної політики, яка підходить для всіх країн. Навіть при схожих початкових умовах результати можуть сильно відрізнятися. Неоднозначність результатів програм фінансової стабілізації в латиноамериканських і азійських державах призводить до висновку, що конкретні програми стабілізації МВФ повинні бути різними для кожної країни. До речі, лауреат Нобелівської премії з економіки Мілтон Фрідман, оцінюючи кризу 1998 року, говорив: «Не буде перебільшенням сказати, що якби не існувало МВФ, то не було б і східної кризи». Звісно, це перебільшення, проте частка правди, ймовірно, є. Але, треба віддати належне МВФ – після описаних невдач політика Фонду стала набагато гнучкішою, в тому числі це відчувається і в процесі співпраці з Україною.

Якою є актуальна ситуація в процесі співпраці України і МВФ? Крім ряду інших критеріїв, один з найбільш складних і болючих виконаний – парламент прийняв, а президент підписав закон про пенсійну реформу. При цьому Україна все ще не удосконалила приватизаційне законодавство. Не створила Вищий спеціалізований антикорупційний суд. У цьому питанні є напрацювання – обидва підготовлених законопроекти було передано на експертизу до Венеціанської комісії. До обох документів у неї є зауваження. Тому, висловлюючись футбольною термінологією, м'яч на половині поля Верховної Ради.

До речі, суть обох перерахованих критеріїв дуже важлива в плані інституційних змін у нашій країні і є гідною відповіддю тим критикам, які закликають раз і назавжди припинити співпрацю з МВФ.

Крім того, в якості причини можливих ускладнень в отриманні траншів кредиту від МВФ називають питання з ціною на природний газ для населення. Цей критерій стосується чутливої сфери, зачіпаючи інтереси значної частини населення. Нюанс у тому, що формулу розрахунку ціни на природний газ затвердили в березні цього року. І зобов'язалися, починаючи з жовтня, перераховувати ціну газу виходячи з так званого «імпортного паритету». Швидше за все, чиновники очікували зниження міжнародних цін на природний газ, однак реальність спростувала цей прогноз. Тепер Кабмін, не бажаючи отримати негативний соціальний ефект, шукає можливостей змінити прийняту в березні постанову, щоб уникнути підвищення ціни на «блакитне паливо». Думаю, що крім складнощів прогнозування (процес прогнозування є об'єктивно непростим і помилитися може кожен), варто сказати про те, що було б правильним спочатку закласти можливість плавного підвищення вартості газу для населення, передбачити кілька етапів зростання цін. Це пом'якшило б соціальний ефект, тим паче, в перспективі нам не уникнути підвищення ціни на газ.

Тепер про ті ризики, які можуть виникнути. Одним із моментів, який зазвичай викликає тривогу в плані співпраці з МВФ, є держбюджет, в якому експерти фонду зазвичай бажають побачити економний підхід до державних витрат. Жорстка бюджетна політика, з одного боку, потрібна. Але добитися переходу економіки України до фази стійкого зростання буде складно без фінансування ретельно розроблених державних програм, спрямованих на пожвавлення динаміки у вітчизняній промисловості, на стимулювання виробництва та експорту продукції з високою часткою доданої вартості.

В обґрунтування своєї думки наведу точку зору професора Денні Родрік, який у книзі «Парадокс глобалізації» пише: «Щоб підвести під наш економічний світ надійніший фундамент, необхідно добре усвідомлювати тонкий баланс між ринками і владою. По-перше, ринки і уряд доповнюють, а не замінюють один одного. Якщо ми хочемо, щоб у нас було більше ринків, і вони були ефективнішими, нам потрібно більше влади, і вона повинна бути ефективнішою. Ринки найкраще працюють не там, де держава слабка, а там, де вона сильна. По-друге, ми не зобов'язані дотримуватися однієї-єдиної моделі капіталізму. До економічного процвітання і стабільності можна прийти, застосовуючи різні комбінації інституційних механізмів на ринках праці, у фінансах, у корпоративному управлінні, соціальному забезпеченні та інших сферах».

Той самий чилійський досвід співпраці з МВФ нам корисний у частині проведеного в цій країні поліпшення структури експорту. Хіба можна припустити, що фонд буде вважати недоречним збільшення обсягу експорту з України високотехнологічної продукції? Зараз її питому вагу в структурі експорту оцінюють у 19% (втім, інтуїтивно допускаю, що це оптимістична оцінка), у той час як у Китаї цей показник становить 37%, у ЄС – 41%. Зростання обсягів експорту продукції з високою часткою доданої вартості призведе до поліпшення сальдо зовнішньоторговельного балансу. А це, в свою чергу, підвищить здатність України повертати зовнішні позики, в тому числі і кредити, отримані від МВФ.

Незважаючи на неоднозначне ставлення в суспільстві та експертному середовищі до деяких із вимог, що пред'являються фондом, Україна не може відмовитися від співпраці з МВФ. Нам потрібно продовжувати нарощувати міжнародні резерви, готуючись до викликів, які настануть у момент піку виплат за зовнішнім боргом. Крім того, успішна співпраця з МВФ є своєрідним маркером для інших міжнародних фінансових організацій та іноземних інвесторів. Але ми повинні не тільки усвідомлювати, що в даний момент альтернативи кредитам МВФ, особливо з огляду на їхню низьку вартість, немає. Ми зобов'язані працювати з експертами фонду, відстоюючи ті заходи, які можуть мати перспективно важливе значення для розвитку української економіки.

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про мабутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени