Як депутати підняли собі зарплати

Минулого четверга депутати Верховної Ради підняли собі зарплати. Тепер «слуги народу» отримуватимуть від 36 до 44 тис. грн. Цікаво і те, що кожен помічник нардепа, незалежно від того, скільки у нього цих самих помічників, буде отримувати 23 тис. грн, тобто, 16 мінімальних зарплат. Сьогодні мінімальна зарплата становить близько 1450 грн. Нагадаю, що законодавчо депутату не можна займатися бізнесом або підприємництвом і займати інші оплачувані посади. Винятки - викладацька діяльність, письменство і наука. Звичайно, скажуть депутати, будь-яка праця має бути оплачена, особливо така. Адже закони писати - це вам не хіханьки-хаханьки.

Але навіть при старій депутатській зарплаті в 6500 грн, яка була зафіксована два роки тому, народні депутати України цілком могли дозволити собі пересуватися на дорогих автомобілях, жити в дорогому житлі, носити костюми з лакшері-бутиків або їздити на недешеві закордонні курорти в ті моменти, коли, часом, їх присутність була необхідна на важливих голосуваннях у парламенті. І якщо будь-якому українцеві, нехай навіть випадковому перехожому на вулиці, задати цілком логічне запитання: «Як так виходить?», відповідь народу очевидна. «Крадуть». Так, є деякі юридичні тонкощі, з якими іноді доводиться боротися депутатам, наприклад, декларації та фінансові звіти, але всі ми знаємо відомий інтернет-мем: в будь-якій незрозумілій ситуації перепиши хату на кота. Завжди можна з'їхати на те, що позашляховик – тещі, квартира в центрі міста – внучатого племінника, а задекларовані десятки тисяч гривень – це виграш в лотерею або спадок від прабабусі.

За день до цього голосування, в середу, я їздила в Одесу, в жіночу колонію №74. Більшість ув'язнених там - а це цілих дві третини – відбувають покарання за вбивство. Ще один «популярний» злочин – крадіжка. У цій колонії працює вечірня школа, де навчаються цілих півсотні жінок, 17 з них взяли в восьмий клас. Нагадую, що це колонія для повнолітніх - тобто мова йде про те, що читати, писати і рахувати в школі вчаться жінки, яким часом далеко за 18 років. Ті, хто не вчиться, працюють на виробництві або на інших посадах в цій же колонії. Власне, їх оклад повинен становити не менше мінімальної зарплати – ті ж 1450 грн.

На ділі ж ці жінки отримують півставки, тобто близько 700 грн. З них віднімаються аліменти, плата за комуналку, виплата моральної компенсації у випадку, якщо є відповідне рішення суду. За вирахуванням всіх цих пунктів місячний оклад ув'язненої в одеській колонії становить, за словами тих же в'язнів, 182 грн. Будь-яка праця має бути оплачена, чи не так? Є ще один цікавий момент. Коли я написала в своєму Facebook пост про те, що перебуваю в колонії, під ним з'явилися коментарі від колеги. Він просив звернути увагу на реальні умови праці і зарплати цих ув'язнених. Пояснив, що сам був в колонії №74 та бачив чеки, які видають жінкам. Прикріпив відео. На ньому засуджена розповідає на камеру, що отримала 20 грн зарплати, і скаржиться, що на них не можна придбати навіть елементарний засіб гігієни - жіночі прокладки. Відео датоване липнем 2015-го.

Ще днем раніше, напередодні візиту в Одесу, я написала колонку про те, що значить для мене моя професія. Багато хто, особливо школярі, які хочуть вступати на журналістику, надто романтизують її. І в мої 14 років ровесниці, які вирішили, що їм світить велике журналістське майбутнє, були впевнені, що писати про шоу-бізнес і зірок (а що ще тоді могло цікавити) - це вигідно, а торгувати обличчям в телевізорі на якомусь музичному каналі - тим більше.

Буквально тиждень тому я моніторила сайти для письменників-фрілансерів, і дуже здивувалася, коли побачила, що сьогодні, в 2016 році, ще існують люди, які готові платити по 6 грн. за 1 тис. знаків унікального журналістського тексту. Чисто для розуміння: одна тисяча знаків - це приблизно півтора перших абзаци цієї колонки. Але тут я пишу те, що думаю. А там писала б те, що скажуть. Щоб отримати зарплату жінки-ув'язненої з Одеської колонії - 182 грн - мені потрібно було б написати матеріал тисяч на 30 знаків. Це десь як три стандартних інтерв'ю для сайту Новое Время, де я працюю. Звучить як рабська праця. Що у випадку з ув'язненими, що з трьома інтерв'ю за гроші. І це я мовчу, скільки людина, яка погодиться на таку пропозицію з написання тексту, повинна написати за місяць, щоб дорости до мінімальної зарплати - 1450 грн.

Такі приклади можна наводити до безкінечності. Лікарі та педагоги, працівники податкової і прокуратури зі ставками в 2 тис. грн, дільничні та слідчі. Очевидно, що за такі гроші неможливо вижити в країні під назвою Україна. Кожен виживає, як може. Хтось працює на трьох роботах, хтось займається нелегальним бізнесом. Нещодавно, наприклад, чула історію про дівчину, яка вдень працює психологом в дитсадку, а вночі - повією на проспекті Перемоги. Хтось бере хабарі або краде. І зараз я скажу зовсім перебільшено, але ось така ось зневірена жінка коли-небудь може потрапити до в'язниці за те ж злодійство. А в тюрмі - ну, ви знаєте вже, буде шити робу за 182 грн в місяць.

Повернемося на початок цієї колонки і перечитаємо перший абзац. Народні депутати підняли собі зарплату до 36-44 тис. грн. Зіставляючи все це, я думаю тільки одне: це якийсь сюрреалізм. Спотворена реальність, страшна казка, чийсь злісний жарт. Іноді мені здається, що краще було б жити в якій-небудь дикій країні глибоко в африканських джунглях. Щоб з шаманом, куренями з пальмового листя, набором кілець на жіночих шиях і роботою за їжу. Так, примітивно. Але ця система, на відміну від нашої нинішньої, працювала не одну сотню років. Ця найпростіша реальність далеких Африк витримує будь-які випробування - погодою, часом, війнами. Будь-яку, крім грошей, звичайно. З їх появою в будь-якому суспільстві все впевнено котиться під три чорти.

Більше точок зору тут