Ядерна бомба в столі президента

Рівно 25 років тому теж лежав сніг у Києві, була неділя, і 90,3% українців на референдумі проголосували за незалежність України. Це було, мабуть, найчистіше волевиявлення в історії сучасної України, без адміністративного ресурсу чи якихось фальсифікацій. Так згадує про цей день Володимир Шаповал сьогодні на заході, де ми обговорюємо чинний закон про референдум.

Розмова про референдум непроста. З одного боку, чверть століття тому він спрацював як демократичний інструмент, що проявив волю українців, адже лише після його проведення світ почав визнавати Україну незалежною державою.

Але ми також добре пам’ятаємо референдум Медведчука. І нещодавні Нідерланди, які в рамках соціологічної похибки на референдумі заблокували нашу Угоду про асоціацію з ЄС. І Брекзіт теж стався внаслідок референдуму, який навряд чи веде Великобританію у вигіднішому напрямку, з моєї точки зору.

У цьому контексті український парламент повинен вирішити долю законодавства про референдум. Нагадаю, нині досі діє закон Януковича. Він ухвалений у 2012 році безпрецедентним кнопкодавством з численними порушеннями Конституції України, який давав режиму хоч третій термін президенту, хоч зміну Конституції в обхід парламенту. Це закони 16 січня в кубі. І так, він досі діє.

Два роки тому ми зробили подання до Конституційного Суду, аби визнати його неконституційним. А також зареєстрували новий закон, напрацьований широкою коаліцією політиків та громадських діячів упродовж двох років. Зараз його розгляд з низки причин блокується в комітетах.

Але, розуміючи всі ризики, які перед нами стоять, наше скликання парламенту не може залишити по собі чинний закон. Ми не можемо знати, хто виграє наступні президентські вибори, але ми точно знаємо, що не маємо права залишити цю ядерну бомбу, яка лежить в шухляді президентського столу. Це відповідальність парламенту.

Текст опубліковано з дозволу автора.

Оригінал