І якщо все, що відбувається, ще не позбавило вас сну, тоді ви просто неуважні.

Давайте подивимося. З одного боку у нас недосвідчений, енергійний американський президент, який захоплюється Твіттером. З іншого — військовий і партійний лідер КНДР, яка створює ядерні ракети дальнього радіусу дії, здатні дістати до Лос-Анджелеса. Лідер, імовірно, вбив зведеного брата руками жінок, які пирснули йому в обличчя нервово-паралітичну отруту в малайзійському аеропорту.

Дійсно, що може піти не так?

Історія з корейськими ракетами тягнеться набагато довше відомих 13 днів Кубинської кризи, але не варто обманюватися: "Північна Корея на межі стратегічного прориву, що дає можливість вдарити по Штатам ядерною зброєю",— наголошує Роберт Литвак, експерт Центру Вілсона щодо країн-ізгоїв.

Так, у це складно повірити, але в царстві пустельників з економікою Дейтона (що в штаті Огайо) "до 2020 року утворюється ядерний арсенал вдвічі більший, ніж у Великій Британії",— вважає Литвак.

Всім гарного дня!

Поки ми спостерігали за твітами Трампа, Пхеньян створював маленькі ядерні боєголовки для розміщення на балістичних ракетах далекої дії. Країна регулярно проводить випробування своїх ракет. Щоправда, з мінливим успіхом. Поки що.

Як пояснює Литвак в новій книзі Запобігання ядерному прориву Північної Кореї, КНДР зараз на рубежі переходу від ядерного арсеналу середніх розмірів до обсягів в 100 боєголовок, від ракет, здатних долетіти до Японії, Кореї або Китаю, до тих, які зможуть перетнути Тихий океан.

Цю проблему створив не Трамп, йому її передали Клінтон, Буш і Обама, але саме йому доведеться її вирішувати. І зараз у США всього три варіанти: жахливий, поганий і найгірший. Або, як пише Литвак, "бомба, мовчазна згода або переговори".

Бомбардування ядерних об'єктів КНДР може призвести до другої (і, можливо, ядерної) корейської війни з мільйоном жертв. До того ж вони "гарячі" з точки зору радіоактивності, тому наслідки навіть складно уявити. Мовчазне спостереження за ядерним проривом загрожує тим, що failed state перетвориться на найбільшу ядерну державу, вважає Литвак.

За переговори Дональда Трампа з Кім Чен Ином доведеться заплатити певну ціну, але це поки що найкращий з варіантів. І в якості виходу з ситуації варто використовувати модель Обами в операції з Іраном. Саме ту, яку Трамп назвав "найгіршою угодою в історії".

Подумайте ще раз.

У Обами з Іраном були ті ж три варіанти: бомба, мовчазна згода або переговори. Він не хотів атакувати ядерні об'єкти Ірану і не хотів мовчати. Тому пішов на "суто ділову угоду", як вважає Литвак: Іран погодився на 15 років призупинити роботу зі збагачення урану в обмін на значне послаблення санкцій.

Ставка Обами? В ці 15 років має статися щось "трансформаційне", пише Литвак, що забезпечить справжню безпеку — а саме зміну режиму в Ірані.

Трампу варто йти по тому ж шляху: змусити Північну Корею заморозити ядерну програму на 15 років, заморозити збагачення урану і всі випробування ракет, а натомість запропонувати послаблення санкцій і деяку економічну допомогу.

"Така угода обмежить можливості Пхеньяну і дасть трохи часу на зміни, як іранська",— пише Литвак. Режим Кіма повинен піти на це, оскільки угода дозволить йому залишатися при владі з мінімальною ймовірністю вторгнення США. З цією операцією, врешті-решт, має допомогти Китай, оскільки заморожування ядерної програми КНДР стане попередженням для його суперників — Японії і Південної Кореї — про те, що їм теж не варто розробляти свою ядерну зброю. Трампу потрібен Китай, так що на його місці я б двічі подумав, чи варто починати торгову війну з Пекіном.

Скоро Трамп дізнається, що в міжнародній політиці — як з Obamacare: легко критикувати (мовляв, потрібен діловий підхід, а не зміни), але інші варіанти набагато гірші. І тут не буде чистої перемоги, якою можна буде похвалитися. Так буває тільки в телешоу.

Друкується з дозволу автора. Вперше опубліковано у виданні The New York Times