Імпотентність в питаннях Донбасу та Криму

ООН та ОБСЄ демонструють бездіяльність в безпекових питаннях та не можуть адекватно відповісти на сьогоднішні виклики. Якщо така тенденція збережеться, то ці організації чекає сумна доля Ліги націй.

Урешті-решт, зібрання ООН та ОБСЄ перетворяться на півнячі бої чи собачу гризню та стануть абсолютно нікому не потрібними. Це призведе до того, що частина країн покинуть ці структури, а решта залишиться, проте не зможе вплинути на ситуацію.

Така руйнація має кілька причин.

По-перше, коли були створені ці безпекові органи, їх введення в дію не завершили. Як результат, цілий ряд позицій статуту ОБСЄ і ООН лишились нереалізованими, хоча саме вони стосувалися безпеки. Звідси і бездіяльність.

По-друге, за останнє десятиліття світ зробив дуже цікавий кульбіт. Від завершення «холодної війни» – крізь спроби апгрейду та загальної глобальної співпраці – до повернення двополярного протистояння.

Це говорить про те, що діюча безпекова модель в сучасних умовах уже не працює. Натомість слід створити м’яку мобільну систему, яка відповідає на виклики, а не лише консервативно обговорює прийняття рішень.

Ні ОБСЄ, ні ООН не можуть стати помічниками у вирішенні важливих для України безпекових питань. Примітно, що гальмування роботи ООН розпочалося саме з імпотентності в питаннях Донбасу та Криму.

Україні вчергове належить зіграти стабілізуючу роль в історії Європи і світу

Нині Україну, Європу та світ цікавлять чотири компоненти.

Перший – протистояння Україна-Росія. Тут повинен бути двосторонній діалог, де ОБСЄ та ООН уже не помічники. І чим далі від початку цього конфлікту, тим більший ризик того, що тема Криму та Донбасу перетвориться на двосторонню проблему.

Другий компонент – центральноєвропейський регіон, який почав розвиватися колосальними темпами і сьогодні поступається хіба що Китаю. А отже, температура зростатиме. І це буде загрожувати існуванню Європи.

Третім компонентом залишається євразійська безпека в цілому, хоча нинішня атака Лондона на Москву фактично у кілька разів зупинила можливість такого діалогу. Ця атака рве Європу, унеможливлюючи обговорення євразійської безпеки.

І воно не відбудеться без поляризації по лінії Брюссель-Москва (із визначенням чітких позицій в оборонних компонентах, що нейтралізували б навіть ймовірність конфлікту), та без програми співпраці в питаннях боротьби з тероризмом, фундаменталізмом, захистом прав людини, протидії застосуванню зброї масового враження, хімічної зброї.

Четвертий компонент – глобальна безпека.

Я не бачу необхідності чекати системного розвалу ООН, Ради безпеки, ОБСЄ, а потім почати обговорювати окремо проблеми глобальної безпеки. Діалог має розпочатися одночасно в чотирьох напрямках – лише тоді буде результат.

Україні вчергове належить зіграти стабілізуючу роль в історії Європи і світу. Переконаний, що стійкість нашої держави та її здатність до діалогу стануть точкою відліку у вирішенні проблем безпеки Європи та світу в цілому.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени