4 листопада 2022 року, відразу після перемоги на виборах нинішньої ультраправої урядової коаліції Ізраїлю, я написав колонку під заголовком: «Ізраїль, який ми знали, зник». Вона мала стати попередженням про те, наскільки радикальною є ця коаліція. Багато хто зі мною не погодився. Я вважаю, що події довели їхню неправоту — і тепер ситуація стала ще гіршою: Ізраїль, який ми знали, зник, і сьогоднішній Ізраїль перебуває в екзистенціальній небезпеці.

Ізраїль протистоїть регіональній наддержаві, Ірану, який зумів затиснути Ізраїль у лещата, використовуючи своїх союзників і проксі: ХАМАС, Хезболлу, хуситів і шиїтських ополченців в Іраку. Зараз Ізраїль не має на це ні військової, ні дипломатичної відповіді. Гірше того, перед ним постала перспектива війни на трьох фронтах — у Газі, Лівані та на Західному березі, — але з новим небезпечним поворотом: ліванська Хезболла, на відміну від ХАМАС, озброєна високоточними ракетами, здатними знищити величезні ділянки інфраструктури Ізраїлю — від аеропортів до морських портів, університетських кампусів, військових баз та електростанцій.

Але на чолі Ізраїлю — прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу, якому необхідно утриматися при владі, щоб уникнути можливого відправлення до в’язниці за звинуваченням у корупції. Для цього він продав свою душу,