Гра у владу. Чому Київ програє регіонам

Визначення міської політики у столиці ще й досі перебуває під впливом старої радянської системи. Хоча, муніципалітети в інших містах уже давно почали застосовувати інтегрований розвиток, залучаючи активних громадян. Ці процеси настільки динамічні, що Київ зі своїми закостенілими чиновниками у цьому році не увійшов навіть у десятку рейтингу «Індексу демократичності міст».

Довіру неможливо збудувати раз на багато років, її треба постійно підтверджувати діями.

Через що потрібно було пройти, наприклад, прифронтовому Маріуполю, щоб повернути довіру до влади? Команда новообраного мера Вадима Бойченка почала зміни з себе.

Було проведено цілий комплекс навчальних заходів, у результаті яких працівники муніципалітету стали більш ефективними, комунікабельними, відкритими до містян. Прозоро проаналізували навантаження і потребу громадян у послугах чиновників, і в підсумку скоротили майже третину непотрібних посад, як то перші заступники начальників департаментів та відділів тощо. Таким чином, ще більше наблизивши комунікацію безпосередньо до громадян. (Тільки уявімо економію міського бюджету від такого скорочення у 56-ти структурних підрозділах КМДА!). Вже готова до впровадження у наступному році система оцінювання роботи чиновників.

Мерія стала цікавим місцем роботи для молоді. Крім того, для активних молодих маріупольців відкрили нову Муніципальну школу розвитку, навчання в якій проводять фахівці мерії та провідні експерти у сфері публічного управління.

Мешканці міста оцінили такі зміни, підприємці повірили у прозорість і відкритість влади. Як результат – бізнес став почувати себе вільніше, за 4 місяці зареєстровано 460 юросіб, а це в 1,6 рази більше, ніж в 2015 році. У Маріуполь повернулися німецькі і турецькі інвестори. Отже, у прифронтовому місті з рядом надскладних проблем, як то відсутність питної води, величезна кількість тимчасово переміщених осіб, забезпечення яких покладено на місцевий бюджет і т.д., маріупольська влада віднайшла вдалі інструменти, які розвивають місто і відкривають нові можливості.

У Львові 60% мешканців щодня перебувають в онлайні, а це більше, ніж ходять на вибори. Щороку в мерію звертається 250 тисяч мешканців. «Задача мера – у першу чергу дбати про громадян», – така позиція мера Андрія Садового. Тому наразі муніципальні послуги переводять в онлайн-формат, який пришвидшив отримання дозволів, адміністративних послуг і позбавив львівʼян стояння в чергах. На сайті міськради створено «Особистий кабінет мешканця», через який уже можна отримати більше 60-ти різних адмінпослуг. На даний момент там доступна ідентифікація через банківську картку, мобільний телефон та картку львів’янина. Такий формат уже має біля 5000 активних користувачів, ними вже отримано 165 тисяч послуг.

Наступний крок – запровадження електронної медицини, яка позбавить не лише великого обсягу роботи з паперами, а й допоможе швидше отримувати інформацію про пацієнта. За допомогою електронної картки пацієнта можна дистанційно переглянути історію його хвороби, діагнози й результати аналізів.

На думку Юрія Бови – мера міста Тростянця – нові точки росту можна знайти, якщо почути потреби бізнесу і його бачення перспективи. Тому що для підприємців більшою перешкодою є не війна, а корупція в органах влади і вільне трактування чиновниками законів України. Тож співпраця влади з громадою і бізнесом, на відміну від київських реалій, починається не з громадських слухань, які здебільшого є фікцією, а з соціологічного дослідження. Достовірна інформація, що хочуть влада, бізнес і громадянське суспільство, дозволяє спільно визначати пріоритети, з врахуванням інтересів усіх сторін.

Наприклад, у Тростянці вирішили багаторічну проблему упорядкування центрального ринку, випрацювавши його концепцію спільними зусиллями влади і підприємців. Бізнесу дали можливість вкласти кошти у її реалізацію. На сьогодні ринок у Тростянці модернізований, чистий і охайний. Задоволені і підприємці, і мешканці. Тобто, коли люди вірять владі, бачать її кроки назустріч, вони сміливо вкладають кошти у розвиток міста. І це лише один приклад із сотні конкретних справ у партнерстві.

У Полтаві мешканці провели фотопроект «Місто очима жінок». Протягом тижня жінки фотографували та документували недоліки свого міста з точки зору містобудування, які ускладнюють вільне пересування містом, перш за все для сімей. Відсутні пандуси, перекриті дороги, тротуари з припаркованими автомобілями заважають щодня. І міська влада має практику залучати таких активних громадян до вирішення долі свого міста, враховує їх побажання.

Усі ці приклади наочно демонструють теорію Грехема Медоуза (колишнього генерального директора Директорату Європейської Комісії з питань політики регіонального та міського розвитку) про те, що партнерство – це гра у владу, її поділ. Багато чиновників підозріло ставляться до поділу влади, вважаючи, що від цього вони втрачають. Хоча, насправді, виграють усі учасники процесу і міста в цілому.

Для реалізації такого результативного партнерства потрібно зовсім небагато: 1) практична зосередженість (не лише розмови, а й конкретні дії); 2) відображення широкого спектру інтересів, і 3) постійний пошук напрямів використання коштів для користі громади.

А нам, киянам, лишається вчергове пожалкувати, що серед півтори сотні мерів міст та десятка мерів з Канади, Польщі, Чехії на цьому Міжнародному Конгресі не було мера міста Києва. Така фахова дискусія однозначно збагатила б уявлення столичного очільника та його підлеглих практичними знаннями про муніципальний менеджмент. Принаймні, була б кориснішою для міста, ніж участь мера у відкритті чергового торгівельного центру. Для Києва поки що проглядається недосяжним компроміс влади з мешканцями та бізнесом. Замість бажаної рівноваги між ідеями влади і партнерів, уже досягнутої в інших містах, київська влада продовжує застарілу радянську практику ігнорування інтересів ключових стейкхолдерів.