Перша версія пов'язана з певними внутрішніми процесами в ЛДНР. Йдеться про боротьбу за владу і ресурси. Відповідно, як і будь-яка подібна боротьба, вона може перериватися такими кризами і протистояннями. Але в принципі подальший розвиток подій, пов'язаний із зовнішнім втручанням, і з боку так званої ДНР, і Росії, показує, що цей процес не є чимось унікальним і все-таки може бути вписаним у більш глобальний контекст.

Крім того, досить-таки серйозні процеси було запущено після того, як російський президент Володимир Путін пообіцяв провести переговори з бойовиками про обмін полоненими в форматі всіх на всіх, що в разі реалізації було б досить серйозним просуванням в питанні виконання Мінських угод. Таким чином, оцінюючи ситуацію можна очікувати ймовірний запуск виконання Мінських угод, причому саме тих пунктів, вимоги за якими висувалися раніше українською стороною.

У російській пресі з'являються повідомлення, мовляв, під час останньої зустрічі між Волкером і представниками українського парламенту було порушено питання про те, що ВР мусить забезпечити виконання всіх зобов'язань, взятих у рамках Мінських угод – прийняти закони про особливий статус, закріпити цей статус в Конституції, схвалити амністію і проведення виборів на цих територіях.

Ми знаємо, що знову-таки 20 листопада в офісі уповноваженого Верховної Ради з прав людини Валерії Лутковської розпочалося обговорення законопроекту про амністію. Лутковська має право законодавчої ініціативи, вона може подавати відповідні проекти і те, що документ обговорюють саме в офісі уповноваженого з прав людини, напевно, не випадково, оскільки це допомагає уникнути зайвої політичної уваги і перевести його в більш технічну площину.

Після всього цього починаються незрозумілі події в так званій ЛНР. Надходять різні дані про те, що це або внутрішньополітичні розбірки, пов'язані з особистими образами, або боротьба за владу і наслідки тієї політичної моделі, яку було там запропоновано. Але в будь-якому випадку, це навряд чи все є випадковим. І можливо, те, що відбувається – просто частина перезавантаження цих незаконних політичних утворень ЛДНР з метою виключити з керівництва найбільш одіозні фігури, перезавантажити це керівництво і таким чином продемонструвати готовність до проведення виборів, як це передбачено в Мінських угодах.

Так, Росія може сигналізувати про те, що готова домовлятися. Можливо, це найсерйозніший прогрес у виконанні Мінських угод, ніж за всі попередні роки. Питання в тому, наскільки прийнятні умови Росії для України. В принципі, всі вимоги було виконано, але не повністю. Ми знаємо, що проект змін до Конституції було проголосовано в першому читанні Верховною Радою і відповідно процедуру запущено і в будь-який момент може продовжитися.

Законопроекти про амністію були проголосовані у ВР, хоча й не були підписані тодішнім спікером Парубієм. І ми знаємо, що законопроект про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської області був проголосований раніше. Однак він не набув чинності, оскільки в якості умови його дії було введено необхідність виконання Мінських угод. Але він діє, хоча й не набув чинності. На початку жовтня перед останньою зустріччю Волкера з Сурковим ВР пролонгувала дію цього закону про особливий порядок. Насправді вся ця правова база в тій чи іншій формі вже існує і була проголосована. Питання тільки в тому, яким чином це все може бути подано для суспільства, які можуть бути компроміси і зміни.

Якщо за підтримки США буде якийсь прогрес у виконанні Мінських угод – гарантами яких є і Німеччина, і Франція, думаю, будь-який уряд у цих країнах буде видавати переможні реляції і радісно зустрічати будь-які новини в цьому напрямку.

Новое Время запрошує на лекції наших відомих колумністів Діалоги про майбутнє. Детальна програма тут

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового Времени