Головне питання у справі Корбана

Затримання Корбана стало для багатьох великою несподіванкою. Звичайно ж, не тому, що вибір пав на святого. А тому, що півтори роки вибір не падав на інших.

У бік Порошенка полетіли звинувачення в тому, що в країні застосовується вибіркове правосуддя. Зауважу: вони справедливі, бо сепаратисти, які розхитували країну, замість тюрми отримали мерські кабінети, чиновники та політики, які разом з Януковичем грабували державу, відсиджуються в теплих депутатських кріслах, представники з оточення президента та прем’єра, які перебувають під слідством за кордоном за підозрою в хабарництві та відмиванні коштів, поза увагою українських правоохоронців.

Признаюсь, я сам складаю списки, кого потрібно посадити. Але розумію, що матиму причини це робити доти, доки й далі працюватиме система, коли єдиним критерієм, кого саджати, а кого помилувати, буде політична доцільність.

В усій цій ситуації з вибірковим правосуддям у мене є лише одне запитання. І воно, всупереч сьогоднішнім трендам, не до президента. Наївно очікувати від нього на добровільну відмову від можливості в кожному конкретному випадку підняти великий палець вгору або ж опустити його донизу, правда?

Я адресую його представникам парламентської коаліції.

Що, крім заяв про вибіркове правосуддя, вже зроблено, аби принцип невідворотності покарання настигав усіх, хто вчинив злочин, незалежно від наявності чи відсутності політичної волі однієї людини?

Йдеться про фундаментальні речі. Про зміну системи впливів в країні, про незалежність різних гілок влади, про чесного поліцейського, прокурора чи суддю, робота якого убезпечена від політичного тиску або відмашки політиків.

А яка ваша відповідь?

Незатримання одних і затримання інших сьогодні має спричинити зрілу політичну дискусію в парламенті про модель влади в країні і невідкладне здійснення необхідних реформ.

Так, це завдання парламенту. Це ваше завдання.